Трагедію тенісної кар‘єри депутата Партії регіонів Нестора Шуфрича знають усі. Грав-грав, а потім — бац, і по здоров‘ю заборонили. А шкода, адже для Нестора Івановича теніс — гра династична.
Його бабуся, Валерія Шуфрич-Баркас у 30-60-ті роки двадцятого століття була буквально зіркою закарпатського тенісу. Вона постійно брала участь у змаганнях, забираючи медалі одну за одною.
"Так, вона була чемпіонкою України, призеркою, ставала чемпіоном відкритих змагань Угорщини і Словаччини..," — розповів Шуфрич.
"Я її пам‘ятаю дуже добре. Слава Богу, я мав можливість майже 20 років насолоджуватися спілкування зі своїми бабусями, і бабусею Валерією також", — розчулився Нестор Іванович.
"Зрозуміло, що не застав бабусю, коли вона грала в теніс. Але вона завжди приходила з нами на корти", — зауважив депутат. Причому, з усього видно, бабусю свою Шуфрич любив.
Хоча, як запевнив Шуфрич, тенісу його більше вчив батько: "Він був дуже суворий тренер, принаймні зі мною. З іншими дітьми він був більш стриманий".
"Батько був майстром спорту, призером чемпіонату України, переможцем багатьох інших змагань", — сказав далі Шуфрич.
Але повернемося до бабусі. Як розповів спортивний депутат, хто-хто, а його бабця вміла дивувати. І , певно, артистичність у Шуфричів у роду.
"Я пам‘ятаю, що приблизно до 5 років бабуся Валерія була завжди Дідом Морозом. Можливо, мені було 7-8 років, коли я сказав, що не треба мене дурити, бо Дід Мороз — це наша бабуся. Я просто вирахував, що коли приходив і дарив подарунки Дід Мороз, то бабусі поруч ніколи не було", — розтлумачив Нестор Іванович.
Бабуся Шуфрича по собі лишила сувеніри.
"Її ракетка — це наша сімейна реліквія, яку ми будемо передавати з покоління у покоління", — запевнив регіонал.
"Ну, тією ракеткою я навряд чи зміг би грати, бо вже трохи таки пройшло часу, і технологія виготовлення ракеток зовсім змінилася", — заспокоїв він.
"А от батьковою ракеткою я пробував грати. Це "Восток" радянського виробництва. У радянські часи була велика розкіш мати іноземну ракетку", — розповів Шуфрич.
Окрім раритетної ракетки, у спадок від бабусі-тенісистки Нестор Іванович, як він розповів, отримав ще дещо.
"Безумовно! Дуже багато іграшок! Мені пощастило отримати нашого родинного зайця, якого бабуся отримала, відповідно, ще від своєї бабусі. Вона подарувала його мені", — посміхається регіонал.
"Це маленький такий зайчик, якого можна було використовувати у тому числі й для збереження парфюмів. Мені дуже подобалося з ним гратися, коли був маленьким, і бабуся мені його віддала", — згадує він.
Причому, як поділився Шуфрич, цього сімейного зайця він скоріше за все вже передасть своєму майбутньому онуку. А хто знає, коли це буде, бо нещодавно на презентацію альбому Руслани один з синів Нестора Івановича, 20-річний Олександр прийшов із дівчиною...
Між іншим, тенісне виховання своїх дітей, 20-річного Олександра та 14-річного Нестора, Шуфрич довірив своєму батькові.
"Вони грають у теніс з дідом. Мій батько їх навчав з раннього віку, але вони не захотіли займатися цим видом спорту професійно. Влітку зі мною грають", — пояснив він.
Сам же регіонал, за його словами, у теніс грає дуже рідко. "Останній раз, якщо не помиляюся, на парламентському турнірі. Посів третє місце", — поділився він.
Причому на гроші, як запевнив Шуфрич, він ніколи цього не робив.
"Остання гра не на жарт була з Василем Хмельницьким (олігарх з Партії регіонів) у готелі "Нижня Ореанда". І билися — ледве на ногах стояли. Там було декілька сетів, то один вигравав, то другий вигравав, ми декілька днів змагались. Ну і розійшлися по-дружньому, як завжди", — згадує Шуфрич.
Загалом, як каже депутат, теніс — добрий спорт, але дуже виснажливий. Не те що стрільба. Стріляти Шуфрич, за його зізнанням, не перестає.
"Поки тренуюсь, роблю собі заліки, порівнюю із відповідними результатами сьогоднішніх спортсменів, — подивимось. Стрільба — такий вид спорту, що ним можна займатися до 50-60 років", — сказав він.
Каже, пробував залучити до стрільби з лука й меншого сина, Нестора, але тому ще наснаги не вистачає.
Фото з особистого архіва Нестора Шуфрича та фото "Киевграда"
02.12.2008
