Учора Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків відсвяткував п’ятнадцяту річницю з дня створення
У 1993 році на зміну карному розшуку боротися з наркомафією прийшов Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків (БНОН). З того часу наркозалежних в Україні не поменшало. Більше того, якщо згадати звинувачення міліції на адресу секретаря міськради Харкова Геннадія Кернеса, то можна дійти висновку, що дурман-зілля стає популярним і серед так званої політичної еліти. Начальник БНОН Микола Андреєв пропрацював у "системі" понад 34 роки і є одним із тих у міністерстві, хто першим заявив: споживачів наркотиків не можна карати — їх потрібно лікувати, а за ґратами мають сидіти постачальники.
"Треба виконати не завдання партії, а завдання народу"
- Миколо Миколайовичу, ви пройшли ще радянську школу міліції. Як боролися з наркообігом тоді й тепер? Коли дії правоохоронців, скажімо так, були ефективнішими?
- У Радянському Союзі взагалі офіційно з обігом наркотиків ніхто не боровся, оскільки про проблему наркоманії, зі зрозумілих причин, тоді вголос не говорили. Усі функції аж до 1993 року, коли з’явилася постанова Кабміну і наказ міністра МВС про створення спеціальної служби боротьби з незаконним обігом наркотиків, були покладені на карний розшук. За ці 15 років ми пройшли серйозну школу життя. Але порівнювати ефективність роботи Департаменту тоді і тепер не зовсім коректно. Один із колишніх міністрів МВС заявляв: ми виконаємо завдання, яке перед нами поставила партія — зафіксуємо необхідних, умовно кажучи, 30 відсотків злочинів. Але ж треба дивитися на речі об’єктивно: "притягнуті за вуха" виконання завдань для статистики — ще не показник. Можливо, статистикою ви справді виконаєте завдання перед партією, але не перед народом.
- Які сьогодні основні загрози і виклики стоять перед Департаментом?
- Якщо взяти оцінку дій наших співробітників, яку дала ООН, то за останні два роки Україна зробила серйозний поступ у боротьбі з наркозлочинністю. Нині БНОН відпрацьовує кілька напрямків. У першу чергу, це виявлення осіб, які займаються виготовленням і збутом наркотиків, боротьба з міжнародними та регіональними постачальниками наркотиків і вилучення та повернення державі коштів, які злочинці заробили на продажі зілля.
Якщо брати поточний рік, то лише з початку року у сфері наркоторгівлі правоохоронці зафіксували понад 51 тисячу злочинів. Із них приблизно 18 тисяч або більше 35 відсотків — це затримані за збут зілля. Окрім того, цьогоріч викрито 30 організованих злочинних угруповань, які займалися реалізацією наркоречовини. Що цікаво, з них чотири спеціалізузвалися винятково на трамадолі. Якщо брати до уваги фінансовий аспект, то цьогоріч міліція вилучила наркотичних речовин на понад 694 мільйони гривень. Із них трамадолу — на 4 мільйони 700 тисяч гривень.
Крім міліції, у державі повинна бути й мораль
- Цифри це добре, але громадяни в першу чергу звертають увагу не на них, а, приміром, на підлітків, які, не соромлячись і не боячись міліції, нюхають клей на вулицях Києва. Чому з цим нічого не роблять?
- Ми дуже запізнюємося із законодавчими ініціативами. А саме вони мали б знімати ці проблеми. Адже клей не є наркотиком, хоча шкодить здоров’ю людини, можливо, більше, ніж наркотичний препарат. Зрозуміло, коли люди бачать таке, їх не може це не обурювати. Але невже лише міліція повинна звертати увагу на такі речі? Поїдьте у середньостатистичне село і покажіть, куди там можна піти порозважатися? Будинки культури вже давно не працюють. Єдині місця, куди молодь іде відпочивати, — як не прикро, бари. А ще дискотеки, де відомо що відбувається.
Звичайно, можна посадити у в’язницю всіх наркозалежних. Але хіба це вирішить проблему? Та ні! Бо їхнє утримання ляже на плечі платників податків.
- Необхідний кредит довіри населення до міліції... А його немає!
- Немає довіри до міліції? Звертайтеся в прокуратуру! А взагалі до відсутності цієї довіри призвели правила самої ж системи. Минулого року ми притягнули до відповідальності, приміром, 20 тисяч злочинців, а в цьому стоїть завдання — 100 тисяч. Проте ті 20 тисяч не є злочинцями. Ловити треба інших — хто дав людям наркотики. Але найгірше те, що ті ж таки засуджені через одну помилку вже ніколи не віритимуть міліції.
- Гаразд, візьмемо інший приклад. У Києві по вулиці Янгеля є аптека, де і нині продають заборонений трамадол. А правоохоронці, які патрулюють цей район, спокійно за цим спостерігають.
- Якби мені було відомо про цей факт раніше, нині цю аптеку, як і відповідальних спіробітників міліції, уже б покарали. За час роботи у правоохоронних структурах завжди чую лише одне: тримайте злодія! На цьому все закінчується, бо зазвичай наші люди вміють лише звинувачувати, але не переймаються тим, що боротися з наркоманією має не тільки МВС, а вони самі.
- Але чомусь не полишає підозра, що навіть якщо ви дасте доручення перевірити, у тій аптеці і далі продаватимуть трамадол...
- Людей, за окремими винятками, практично ніколи не змушують пробувати наркотик. Одна категорія людей вперше вживає його з цікавості. Інші — слабохарактерні. Треті починають "підсідати" на дурман ще з якихось причин. Але всі ці випадки об’єднує одне: йдеться про епідемію, хворобу суспільства! Ось у чому мораль! Кожен повинен відчути свій громадянський обов’язок, інакше цю проблему не подолаємо.
Та у світі немає жодної держави, де б з проблемою наркоманії боролися правоохоронці самотужки. Нещодавно я повернувся з Великої Британії. Був і в інших європейських державах, але в жодній ніхто не покладає проблему наркоманії тільки на міліцію, бо це неправильно! МВС України провело опитування тисячі дівчат, середній вік яких складав 15 років. З’ясувалося, що практично кожна з них пробувала наркотики! Не всі продовжили вживати, бо хтось побачив соціальну рекламу чи прочитав книжку, видану МВС, яка потрапила у шкільні заклади. Але 10 відсотків продовжили вживати наркотики! І саме звідси треба починати вирішувати проблему, бо, можливо, серед цих дівчат є і наші знайомі.
Сядуть усі!
- А може, починати треба з того, що правоохоронці мають, врешті-решт, спіймати виробників того ж трамадолу на теренах нашої держави?
- БНОН, звичайно, вже давно опломбував усі відомі "бази" з виготовлення. Але сировину для виробництва завозять з-за кордону, і цілком легально. А в нашій державі діє презумпція невинуватості. Тому, щоб "дістати" замовників, які санкціонують ввезення сировини, треба довести їхню провину. А цього не дозволяє зробити недосконале законодавство.
- Отже, неконтрольоване ввезення компонентів для трамадолу відбувається з провини Міністерства охорони здоров’я?
- МОЗ нині тісно співпрацює з нами, і маємо повне порозуміння. Контролювати ввезення сировини для трамадолу — функція Комітету з контролю за лікарськими засобами. Саме люди, які входять у нього, повинні контролювати квоту, яка ввозиться в Україну. А за останні роки тенденція до зростання виготовлення і незаконного збуту трамадолу просто вражає! Нині проблема і з іншими медичними препаратами. Тому суспільство має знати, що закуповує держава і для яких потреб.
- Але і міліція має демонструвати ефективні дії!
- А хто вам сказав, що їх немає? Ось наразі розслідуємо гучну справу про незаконний обіг наркотиків у Львові. Там затримано дев’ять осіб посадовців із галузі фармацевтики. Прізвищ, на жаль, поки назвати не можу. Заарештовано групу з дев’яти осіб із Чернігівської області, які постачали наркотики в Київ. Фігурують і такі, що нині мають, в лапках, недоторканність. Але так не буде завжди. Життя показує, що рано чи пізно і вони відповідатимуть за свої незаконні діяння. Інша справа, що недосконале законодавство дозволяє засудити того, хто займався збутом, до п’яти років ув’язнення, а того, хто вживав, — до восьми років.
- На що, крім трамадолу, ще є "попит" в Україні?
- Якщо говорити про психотропні препарати, то їх здебільшого завозять з Голландії і Польщі. Героїн — через так званий "Балканський шлях", який, в основному, проходить через кордон із Російською Федерацією. Кокаїн з країн Південної Америки здебільшого потрапляє через Португалію. Найбільше наркотичних препаратів збувають на сході та півдні нашої держави. За кількістю на 10 тисяч населення лідирує Миколаїв. А ось Західна Україна, де є моральні цінності, де люди вірять у Бога, найменше "споживає".
- Складається враження, що на сході і влада потурає розповсюдженню наркоепідемії. Це якщо згадати закиди на адресу тамтешніх очільників — зокрема пана Кернеса...
- Департамент БНОН не займався цією посадовою особою. Нині в Україні є багато правоохоронців, у тому числі карний розшук, УБОЗ, які розслідують ці справи...
- Дивно: гучна справа про торгівлю наркотиками, а головне відомство, яке мало б її розслідувати, не має про це інформації...
- Інформацію ми маємо, але, оскільки справа не проходила через наш департамент, коментувати щось некоректно.
- Якщо ця справа пішла напряму до міністра в обхід керівника БНОНа, складається враження, що справа заполітизована...
- У політику не втручаюся принципово. Але можу сказати, що ми маємо практику, коли у кримінальних справах із незаконного обігу наркотиків фігурували високопосадовці, в тому числі народні депутати. І хоча нині вони є недоторканними, завжди так не буде. У 90-х роках на вулицях убивали, міліція знала, хто, але нічого вдіяти не могла. Повірте, нині 90 відсотків із колись "недоторканних" сидять за гратами. Так буде і з сьогоднішніми. Бо рано чи пізно відповідати за свої вчинки доведеться усім, хто порушує закон.
