Державні нагороди-це один з виявів визнання заслуг Країною перед її громадянами. За період Незалежності було роздано чимало звань, медалей і орденів.
Звання "Герой України"-це не просто додатковий статус із загальною відомістю. А й засіб підняття духу та відчуття потрібності Героїв для Держави. Це спосіб виховання гарних якостей людей на прикладах загальновизнаних людською мораллю. Від процесу присвоєння почесних звань і нагород має вигравати також держава, утверджуючи таким чином правильні моральні цінності. Так міцніє Держава: показуючи, що шукає людей на яких можна опертись в її розбудові. І якими вони мають бути в найкращому вигляді-на це і вказують своєрідні "направляючі": звання і нагороди за заслуги.
Звісно безліч людей своєю працею докладаються до будівництва України. Та звання не на те, щоб визнати заслуг всіх, а щоб показати приклад, що правильно, а що ж антагонізує з трактуванням звань, то це є не правильно. Так звання "Героя України" символізує і саму Державу Україну, а не тільки характеризує визначність людей, що удостоєні цього високого статусу.
Хто ж такий Герой України?
"Герой України"-це людина, що жертвуючи чи сильно ризикуючи найдорожчим, своїм життям, здоров'ям, всім своїм майном, докладаючи незвичайні для ситуації зусилля, допомагає чи захищає тих представників української нації, чи громадян України, чи будь-яких інших людей, які потребують допомоги і захисту, будучи неспроможними за винятковими обставинами зробити це самі. Люди удостоєні Звання "Героя України" за цим визначенням беззаперечно можуть гордитись і заслужено бути в пошані та славі. І за таких умов не буде різкого не сприйняття присвоєння звань певним особам, і не буде гадань "за що дали нагороду?", в більшості людей, яким це буде відомо.
Пишнота вручення нагороди з присвоєнням звання "Героя України" не може замінити оцінки заслуги особи, що так чи інакше присутня в громадськості. Щоб не спокушати долю, умови отримання і роз'яснення мають бути якомога прозорішими і широко оголошеними. Тільки так можна досягти справедливості в цих питаннях. Вчинок однозначно має відповідати тому високому званню, яким його оцінили, і щоб носити це звання було справді почесно.
Як прийнято, вручає нагороду "Герой України" Президент України. І не дарма, бо це саме він символізує народ і в таких моментах виступає від його імені. Питання лиш до якого народу себе відносить президентська особа, і що він вважає добром для нації. Але навіть попри цей суперечливий момент, залишається знаковість цієї нагороди, як Визнання Державою. Для чистоти процесу необхідно не тільки п'ять хвилин з аплодисментами і вітаннями, а й звертати увагу хто ж визначає степінь заслуги, хто подає це питання на розгляд. Без призвичаєного розуміння, що це за люди і що це організація, за якими механізми це провадиться, завжди виникатимуть сумніви. Не секрет, що кожна нагорода має також пільги, та звання "Героя України"-це вище ніж будь-які привілеї, що йдуть з ним в комплекті. І від цього треба відштовхуватись при усвідомленні значення цього статусу.
Присвоєне звання має відповідати суті і по диференціації. Тобто не можна давати вище звання, там де належиться менше. Та на жаль, при бажанні заробити додаткові бали прихильності тієї чи іншої аудиторії в певний момент, відбувається нехтування, а той взагалі нівеляція умов надання почесних звань. І добре ще, що прихильності добиваються народної, але тут як правило страждає диференціація по заслугам. Але є й випадки, коли роздаючи нагороди добиваються прихильності певних впливових людей, де вчинки й подавно не тягнуть навіть на безкорисні зусилля, а не те що б йшлось про якусь велику заслугу.
Що ж робити, щоб такого не траплялось?
Перш за все потрібна добра воля і розуміння людей, які за це відповідають. Має бути якась блокуюча невірні рішення група в організації, складена наприклад за принципом сліпого визначення по окремій оцінці окремих положень за якими оцінюється заслуга номінованого "геройського вчинку".
Не згоден категорично з тими, що кажуть, а навіщо тої мороки, витрат і ще й при такій системі, яка дає купу помилок. Бо насправді організація вручення таких звань-це для держави не є чимось обтяжуючим, а лиш певною перевіркою на працюючість системи загалом. Причому про ефект від існування нагород вже було описано в попередніх абзацах. Тому вважаю доведено потрібність, а не скасування існування державних нагород та почесних звань.
І щоб усунути моменти відмови від нагороди "Герой України", що сильно б'є по іміджу Держави. А ще й у випадках цілком мотивованої відмови, як це у випадку з останнім командувачем УПА, учасником підпілля ОУН з 15-років Василем Куком, який ще за життя відмовився від цього звання сказавши, що не прийме його, поки не визнають ОУН-УПА на належному державному рівні. Треба таки визначитись що це звання і кому його належить присвоювати та за які вчинки. Варто пам'ятати, що не можна забувати звідки пішло таке формулювання Герой України, так величали саме Січових Стрільців, ОУН-УПА, що клали своє життя в боротьбі за Незалежність України, але не мають і досі належної шани. Так звання втрачає те значення, що воно мало раніше, навіть не будучи в офіційному статусі. Просто кажучи-звання "Герой України" дискредитується, залишаючи привабливим не саму честь отримати його як заслугу, а лиш ті привілеї та псевдопопулярність.
Таким чином звання не поширюється і не сприяє появі нових героїв чи пошануванню тих людей, які не можуть у мирний час отримати за твердим визначенням цю нагороду, а лиш сприяє падінню престижу Звання Героя України, як і Ярослава Мудрого різних ступенів і інших. До того ж який це приклад на майбутнє? Через сотні років нащадки поглянуть кому роздавали ці нагороди і за що, то швидше всього не зрозуміють що то було і осудять сучасних роздавальників... Тому ті, хто взявся нагороджувати мають зважити і на цю обставину, бо в іншій країні їм навряд чи доведеться їх роздавати, і якщо вони не вороги Україні, то мають тричі подумати ніж приймати рішення. Бо хто захоче пам'ятати цих героїв? Просто епоха від УПА і до якогось невизначеного моменту майбутнього залишиться без справжніх та з дискредитованими героями, що випадково потрапили до цього списку, але не серед рівних, а серед "шуму" загубились. Що ж залишиться від таких звань, в найближчому часі?-Пільги, що не рівнозначні високим словам опису звання.
Висновок.
Звання "Герой України" має бути гідною нагородою, гідних людей. Традиція має бути пошанована і нерозривність та стабільність моральних цінностей, які закладені в цей високий статус має бути забезпечена. Щоб Герой України минулих сторіччь, Герой України-сьогодні, Герой України-завтра, мали не тільки спільну назву, а й суть. Навівши порядок з наданням почесних звань, присвоївши їх тим, хто заслужив, забравши їх у тих, хто не заслужив, помінявши тим, хто отримав випадково не тої степені, Україна не тільки підніме престиж державних звань і нагород, а й підніме свій престиж.
Заключення.Не втратьмо та не знеціньмо таку важливу річ як звання "Героя України" та інші державні нагороди. Необхідно, щоб держава плекала геройство, а не марнославство! Нехай не стануть вручати нагороди тихо, нецікаво і з справедливою підозрою на незаслуженість! Серед українців є кому їх присвоювати, і не можна нехтувати цим фактом залишаючи заповнення вакууму пошанування нагородами гідних заслуг людей іншим державам чи організаціям.
Українські звання-це символи визнання з боку українського народу!
Шануймо тих хто гідний високих нагород, і цим змусьмо шанувати їх "нагороджувальниками"!
Геть сором Держави Україна через фальшиві звання!
