У 2009 році почнуть масово пропонуватися послуги довірчого управління капіталом
Навіщо знати ім'я собачки
Про довірче управління, wealth management, або private banking в Україні знають давно. Приблизно з середини 1990-х у діловій пресі регулярно траплялася реклама банків зі Швейцарії та Ліхтенштейну. Вони просували в наших краях те, чим уже давно займаються в себе на батьківщині.
Умовно кажучи, представник приватного банку все життя обслуговує заощадження кількох десятків родин, ходить до них у гості і знає кличку собаки старшої дочки. Він дає поради, куди краще прилаштувати гроші, і, що ще важливіше, коли їх вчасно вилучити. На свої комісійні цей банкір живе майже так само непогано, як і його клієнти.
Нашим багатим співвітчизникам європейці обіцяли подбати про гроші, вивівши їх за межі країни. Для цього вони створили цілу інфраструктуру з безпечних оффшорів і особливих технологій.
В Україні довірче управління довгий час прирівнювали до депозиту в банку. Людині, що мала на рахунках більше 100-300 тис. дол., призначали індивідуального консультанта. У будь-яку годину дня і ночі він повинен був допомогти своєму клієнтові провести потрібні операції з грішми.
Серед банківських службовців менеджер з обслуговування VIP-ів дотепер вважається "білою кісткою". Цілком можливо, що вони навіть знайомі з деякими VIP-собачками.
З 2004 року, коли почав зростати фондовий ринок, довірче управління поповнилося обслуговуванням операцій з цінними паперами. Директор "Astrum Investment Management" Максим Бланк розповів, що місцеві компанії на той час пропонували заможним клієнтам два види послуг.
"Були варіанти роботи або за допомогою КУА і створення індивідуальних фондів, або за допомогою договорів на брокерське обслуговування, де клієнт постфактум оформляв брокерські заявки, діючи в розриві з нормативним полем", — відзначив він.
Часто під довірчим управлінням розумілося просте посередництво. Брокери пропонували клієнтові на вибір кілька видів цінних паперів. Чи купувати, чи ні, він обирав сам.
Деякі компанії практикували ліміти в довірчому управлінні. Скажімо, клієнт приносив брокерові мільйон. При цьому угоди обсягом до 100 тисяч він дозволяв укладати фахівцям торгівця, а більші схвалював сам. Ім'я собаки старшої дочки клієнта брокер уже міг і не знати. Адже кожна компанія знаходила свої схеми обслуговування.
Подивився-поторгувався-приніс гроші
За словами начальника департаменту private banking компанії "Трійка Діалог Україна" Вагана Амічби, в Україні інвестиційні компанії першої десятки вже пропонують послугу довірчого управління в тій або іншій формі й обсязі. У таких компаній існує досить велика клієнтська база, істотний досвід торгівлі цінними паперами й аналітичні підрозділи.
Зараз інвестиційні компанії зійшлися в думці: wealth management точно означає, що інвестиційні рішення приймає не брокер, а портфельний керуючий.
"Робота портфельного керуючого саме й полягає у формуванні інвестиційних моделей, що задіють не один, а багато різних цінних паперів. Клієнт вибирає підходящий варіант із готових продуктів. У деяких випадках допускається певна індивідуалізація продукту "під клієнта", але щоденне управління веде портфельний менеджер", — розповів Амічба.
Схематично wealth management виглядає так. "Інвестиційний керуючий індивідуально формує портфель і торговельні заявки, що реалізує брокер. Усе це повинно підтримуватися бек-офісом, що додатково готує звітність перед клієнтом", — відзначає Бланк.
"Подивився умови — поторгувався — прийняв рішення — взяв участь у розробці стратегії — підписав документи — приніс грошей — одержав звіти — виникли питання або потрібні подробиці — зателефонував — довідався — якщо по завершенню терміну дії договору спрацювали вище бенчмарка, задоволений і працюємо далі", — дав свою версію директор по інвестиціях КУА "Арт-капітал менеджмент" Володимир Оваденко.
У "Трійці" на стадії знайомства клієнт проходить процедуру внутрішнього аудиту — ідентифікацію і перевірку документів. Потім він обговорює свої основні інтереси і очікування при інвестуванні. Фахівці компанії проводять аналіз ризик-профілю клієнта, і пропонуються конкретні продукти.
Далі підписуються необхідні договори на відкриття рахунку. Після надходження грошей на рахунок керуючого починається процес інвестування і наповнення портфеля. Згодом, за бажанням, клієнт може направити керуючому повідомлення про повне або часткове виведення активів, після чого починається процес деінвестування.
На кого розраховано
Основний критерій добору користувачів послуги wealth management — поріг входу. За оцінками Амічби, в Україні він коливається від 50 тис. до 1 млн. дол. "У цьому немає нічого дивного, тому що ринок тільки формується", — вважає експерт.
"Це послуга для заможних осіб. Якщо припустити, що мінімальна сума для формування диверсифікованого портфеля складає 500 тис. грн. і клієнт не повинен інвестувати в цінні папери більше 10% своїх активів, то можна зробити висновок, що такий клієнт повинен мати активи не менше 5 млн. грн. Тобто, потенційний клієнт довірчого управління повинен бути доларовим мільйонером", — вважає Оваденко.
На думку Бланка, поріг входу кожна компанія визначає для себе відповідно до своїх технологічних можливостей і витрат на оформлення операцій.
"Ми визначили поріг у 50 тис. дол. — з меншою сумою вже неможливо досягти диверсифікованості, потрібної клієнтові. Є готові напрацювання, ми витрачаємо величезну кількість ресурсів на IT-системи, досліджуємо як західні, так і кращі російські розробки", — розповів він.
Оваденко переконаний, що до довірчого управління звернуться люди, що не хочуть нести гроші в інвестиційні фонди.
"ІСІ — колективна форма, для інвесторів з невеликою сумою інвестицій. Довірче управління — комплекс послуг, що враховують індивідуальні потреби клієнта. Потенційні доход, ризик і ефективність залежать від обраної інвестиційної стратегії і, в остаточному підсумку, портфеля активів", — вважає експерт "Арт-капітал менеджмент".
За словами Амічби, такий поділ працює в усьому світі. Інвестфонди націлені, у першу чергу, на масовий сегмент інвесторів, у той час як довірче управління є послугою для більш кваліфікованих клієнтів. "У фондах завжди є більше різноманітних обмежень, що захищають недосвідченого в можливостях інвестора", — відзначає він.
"Сегмент ринку, що може використовувати інструменти фондового ринку для збереження заощаджень, може буквально за три роки збільшитися в 10 разів. Такі явища були в Польщі, пережила це і Росія, де цей ріст істотно випереджав зростання банківських депозитів. У нашій країні ріст банківських депозитів, як і раніше, зберігається на рівні 50%", — вважає Бланк.
На його думку, цільова аудиторія ще не охоплена послугою. "Ті, хто мав вільні ресурси й обсяг заощаджень вище 400 тис. дол., більшою мірою використовували такі інструменти, як нерухомість, банківські депозити або оффшорне інвестування. В жодної інвестиційної компанії ми не бачили багато індивідуальних внесків понад 400 і навіть 200 тис. дол. — ні в управлінні, ні в самостійному інвестуванні. Процес проникнення нових інструментів фондового ринку в сегмент довірчого управління вкрай низький", — вважає керівник "ASTRUM Investment Management".
"Зростаня сегменту, тільки зростання!", — згодний з ним Амічба.
Ліцензії без діяльності
Бачачи, що ринок зароджується, Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку цього року ввела новий вид ліцензування. Вона стала видавати дозволи на індивідуальне довірче управління грішми клієнтів. До теперішнього часу ліцензій видано вже десятки три. Однак від їхньої появи нічого не змінилося.
За спостереженнями Амічби, багато учасників ринку, одержавши ліцензії, зайняли вичікувальну позицію, тому що не розуміють, як працювати з тими ризиками формального характеру, що неминуче виникнуть.
Вони зіткнулися з великою кількістю технічних складнощів і невідповідностей у регулюванні, обліку активів, бухгалтерському обліку операцій, податковій звітності і виплатах. Потрібне певне міжвідомче узгодження на рівні ДКЦПФР, Держфінмоніторингу, Податкової і Мінфіну для вироблення єдиного юридичного поля.
"Ми виявили, що українське законодавство, особливо податкове, суперечить ідеї private banking за визначенням. Напевно, для хороших швейцарських банків це — дуже зручна ситуація, коли місцеве законодавство в корені вбиває ідею національного private banking: у них буде більше клієнтів", — відзначив керуючий директор російської групи компаній "Трійка Діалог" Павло Теплухін.
За його словами, інвесткомпанія звернулася до державних органів і запропонувала конкретні заходи, які варто застосувати для запуску довірчого управління в Україні. Амічба уточнив, що ці пропозиції враховують світовий і російський досвід, і є унікальний шанс відразу зробити все як треба, уникнувши повторення помилок.
Бланк підтвердив, що зараз усі аспекти довірчого управління, його технологічного циклу, детально проробляються з боку ДКЦПФР, Податкової і банків.
На думку Оваденка, запуск довірчого управління також гальмують слабкий розвиток послуги в цілому, відсутність чітких довгострокових цілей у потенційних клієнтів, високий рівень недовіри до фондового ринку і конкуренція з боку банків.
