Как живется Партии регионов без Кушнарева?
Ровно год назад изменчивая пуля с ружья товарища оборвала жизнь Евгения Кушнарева — одного из публичных лидеров Партии регионов. Стало это следствием обычной неосторожной охоты на волков (как доказывают злые языки — еще и незаконного, т.е. браконьерского), тем не менее соратники Кушнарева по Партии регионов за год успели так сакрализировать наглую смерть охотника-неудачника, что ее и до сих пор много кто воспринимает как важную веху в украинской истории.
К чести страны, абсурдные идеи переименовать в честь покойного земляка если не весь Харьков, то хотя бы проспект или ветвь метрополитена, которыми фонтанировали бело-голубых год назад, так и не были реализованы. Ограничились мемориальной доской в первой столице СССР и полторатонным колоколом на сельской церкви, который должными установить сегодня. Вероятно, самому Евгену Петровичу, это было бы видеть приятнее, чем пафосный цирк на костях — за жизнь он за исключением отдельных эпизодов (Северодонецк etc.) оставался человеком трезвомыслящей.
И все же, вопреки очевидной неискренности траура многих однопартийцев по его смерти, для Партии регионов смерть Кушнарева в самом деле стала серьезной потерей. Среди первых лиц этот "варяг" был единым, кто всерьез старался выстроить какую-то целостную идеологию под аморфный образ ПР. И единым, кто мог последовательно и адекватно комментировать деятельность партии прессе. Достаточно указать, что изюмская охота отдала спикерские полномочия в партии Анне Герман, Тарасу Чорновилу и Василию Киселеву, чтобы было понятно, какие сложные проблемы возникли у Януковича и Ко после 17 января 2007 года...
Стратегическое планирование же у бело-голубых вообще потерялось под завалами клюевской бухгалтерии, которая, как оказалось, работает не всегда и не так, как нужно. Сами регионалы сейчас уверены, что живой Кушнарев никогда бы не допустил катастрофических для ПР внеочередных выборов. Конечно, сейчас невозможно с уверенностью сказать, смог ли бы Евгений Петрович предусмотреть губительные последствия, но пользы от него партии было бы значительно больше, чем от Шуфрича.
Недостаток руководящих мозгов Партия регионов будет ощущать особенно остро именно сейчас, когда работать к Ющенко пошла и Раиса Богатырева. Кто теперь будет выстраивать партийную стратегию, кроме американских имиджмейкеров Януковича, — представить тяжело. По крайней мере, среди денежных мешков и бюрократов, которые населяют ПР, пока что таких не видно.
ВЗГЛЯД ЭКСПЕРТОВ
Андрій Єрмолаєв, політолог
Звичайно, смерть Євгена Кушнарьова — це велика втрата для партії, про заміну чи компенсацію якою просто нема сенсу говорити. Тому що Кушнарьов був не лише одним з активістів партії, він був одним з її ідеологів і доктринерів.
Якщо говорити про еволюцію самої партії, то, як на мене, за час, що пройшов після створення Партії регіонів і участі в президентських перегонах і в самостійних парламентських кампаніях 2006-2007 років, можна констатувати, що поступово партія перетворюється з політико-економічного конгломерату на партію парламентського типу. У партії був досвід роботи в створенні першої легітимної коаліції (до цього часу ми говорили про так звані більшості в парламентах).
За підсумками року поступово оновлюється лідерський склад партії, з’являються нові обличчя. Можна згадати, наприклад, появу в партії Інни Богословської, Юрія Бойка та інших відомих політиків.
Партія позбувається іміджу партії регіональної, а стає партією загальнонаціональною. Поступово і викреслюються і кредо партії, її умовно можна назвати партію консервативного типу демократичного спрямування, яка сповідує соціал-ліберальні підходи і водночас є прибічником в сфері економічних доктрин так званого дирижизму, тобто ролі держави не лише як механізму, який забезпечує безпеку і соціальний захист, але і як інструменту розвитку, як інструменту інвестицій, як ефективного агента ринку.
В цьому сенсі ця ніша заповнена саме Партією регіонів. Думаю, що на сьогодні серйозної конкуренції в цій ніші у ПР немає, тому що інші політичні сили обирають дещо інші політичні позиції, вони скоріше є її опонентами. Але якщо говорити про конкуренцію за схожими підходами, але з різними політичними командами, то у Партії регіонів на сьогоднішній день серйозного суперника я не бачу.
Михайло Погребинський, політолог
По-перше, Партія регіонів програла за цей рік усе, що тільки можна було програти. І значною мірою це трапилося тому, що вона не була достатньо послідовною і ідеологічно вивіреною в своїх діях. А якраз Євген Кушнарьов і був найбільш виразним представником Партії регіонів, який послідовно тримав ідеологічну лінію партії. Я думаю, що зі смертю Кушнарьова і ПР, і суспільство дуже багато втратили.
А якщо говорити про програші ПР, то розпочалось все з того, що вони погодились на неконституційні позачергові вибори. З того моменту партія послідовно все програвала. І зараз, коли ситуація потребує захисту інтересів своїх виборців, також ми не бачимо послідовної активної позиції. Скажімо, після підписання трійкою (Президентом, прем’єр-міністром та головою ВРУ — 4) 16 січня звернення до Генерального секретаря НАТО Яапа де Хооп Схеффера з проханням розглянути питання про можливість приєднання України до "Плану дій щодо членства" на це дуже невиразно відреагувала Партія регіонів. А це якраз був привід для того, щоб провести прес-конференцію, заявити про свою думку, сказати, що спікер взагалі не мав жодного права і повноважень щось підписувати, оскільки він не мав доручення народних депутатів на такі дії. Це те, що міг би і стовідсотково зробив би Євген Кушнарьов.
Зараз у Партії регіонів взагалі відсутня ідеологічна робота. Там є пара чоловіків і одна жінка, які говорять про щось, є т.зв. спікерами партії. Але все, що вони говорять, не є результатом якоїсь продуманої, послідовної ідеологічної лінії. Так просто не може бути у серйозній партії.
Василь Кисельов, народний депутат України, Партія регіонів
За последний год после смерти регионов партия сильно изменилась. Партия регионов очень много потеряла с уходом Евгения Петровича. Ибо те стратегические цели, которые он наметил, на сегодняшний день не так четко выполняются и не находятся под таким пристальным вниманием. Причиной этого является то, что Кушнарев был мотором этих вопросов; вопрос федерализации, вопрос регионального развития Украины — вот чем он был озабочен и, к сожалению, сегодня в этом плане очень мало делается.
Володимир Полохало, політолог, народний депутат України, БЮТ
Я б не пов’язував зміни в Партії регіонів з роковинами смерті Євгена Кушнарьова. Процеси, які відбуваються в ПР, можна аналізувати в форматі стосунків, ваги, статусів, ієрархії насамперед двох осіб — Віктора Януковича як найбільш рейтингової фігури партії і Ріната Ахметова як найвпливовішого спонсора цієї політичної сили. Саме ці дві ключові фігури є обличчям ПР. Їхні стосунки, їхні статусні позиції, їхні інтереси, політичні чи бізнесові, визначають те, що зараз притаманно ПР. Саме вони і впливають на поведінку переважної більшості членів цієї фракції в парламенті.
На мій погляд, в партії зараз відбувається політична деградація. ПР з великими труднощами дається нове політичне самовизначення. Партія регіонів була неготовою до поразки на виборах і роботи в опозиції. Зараз спостерігається послаблення монолітності і єдності партії саме у зв’язку з важким політичним самовизначенням.
Щодо Євгена Кушнарьова, то він був одним з речників Партії регіонів. У ПР є ще декілька речників, вони на слуху, їх знають журналісти. Але ж не вони визначають ідеологію, стратегію, політику і тактику ПР. Мені невідомо, чи визначав це Кушнарьов.
В’ячеслав Коваль, народний депутат України, НУНС
Я не бачу зв’язку між змінами в Партії регіонів за останній рік і вбивством Євгена Кушнарьова. Завжди, якщо гине один з керівників будь-якої партії, вона щось втрачає. Тому я вважаю, що, мабуть, і Партія регіонів щось втратила.
Дійсно, Євген Кушнарьов був активною людиною, одним з лідерів ПР. Але я не знаю, чи можна його назвати ідеологом партії.
Помінялась чи ні ПР за цей час — сказати важко. Партія була при владі, зараз вона в опозиції, у неї змінилися завдання, вона робить те, що раніше їй було не притаманно. Партія регіонів енергійно і настирно все захоплювала, а тепер вона знаходиться в іншій іпостасі.
Тому незалежно від того, є Кушнарьов чи ні, Партія регіонів змінюється.
