Злети, падіння і нові злети Олеся-Олександра Лавриновича
У перший день нової парламентської кризи Верховна Рада заповнила всі вакансії у своїй президії. По праву руку від спікера Арсенія Яценюка, у крісло першого заступника керівника сів член фракції Партії регіонів Олександр Лавринович. Місце “звичайного” віце-спікера дісталося бютівцю Миколі Томенку. Якщо призначення останнього було прогнозованим, то нове працевлаштування Лавриновича — велика несподіванка. Ще кілька місяців тому другу вищу посаду у парламенті пророкували "китам" Партії регіонів — Андрію Клюєву та Сергію Льовочкіну. Про Лавриновича ніхто не заїкався. Сам він каже, що про підтримку всієї фракції йому "було почути приємно"…
Наглядач за спікером?
На старті нинішньої сесії перший віце-спікер попрацював доволі плідно. Коли Арсеній Яценюк відмовився брати участь у розгляді "деструктивних" для коаліції питань, Лавринович перебрав на себе головний мікрофон, за його "диригування" нова ситуативна більшість прийняла низку дражливих для Президента і його фракції рішень.
Лавринович також встиг зробити низку резонансних заяв. Одну зі "шпильок" він адресував спікеру. Обґрунтовуючи своє призначення, Лавринович сказав: "У парламенті є очікування того, щоб не було одноосібного зловживання волею 450 депутатів. На мій погляд, таке явище уже стало хронічним. Не можна, щоби один, нехай і вельмишановний депутат, брав на себе повноваження, які не передбачено в жодному нормативному акті". Якщо читати між рядками, перший віце-спікер сказав, що Яценюк — майже диктатор…
Очевидно, перший віце-спікер Лавринович береться не тільки "правильно" організовувати роботу парламенту. Зі свого нового крісла він ще й доноситиме актуальні месиджі Партії регіонів.
Кар’єра Олександра Лавриновича — яскраве свідчення того, якою мінливою є українська політика.
Творець ракет і торпедувальник Руху
Знайомі розповідали мені, що, працюючи в Інституті надтвердих матеріалів Академії наук України, Лавринович займався виконанням замовлень для військово-промислового комплексу на "Південьмаші" , був одним з авторів ноу-хау із виробництва грізних ракет. Корпус цих ракет виробляли зі звичайної глини і обробляли лазером. На цій технології Лавринович захистив кандидатську дисертацію.
Однак замість науки Лавринович обрав політику. З 1989 року — один із найактивніших членів НРУ, носив рухівський квиток під №2 (перший номер був у В’ячеслава Чорновола). У 1990 році Лавринович був заступником голови Центрвиборчкому, у 1993 виконував обов’язки голови ЦВК. Був держсекретарем Міністерства юстиції, двічі (за прем’єрства Кінаха і Януковича) очолював це міністерство. Входив до складу РНБО. Журналісти запам’ятали його як голову тимчасової слідчої комісії із розслідування обставин загибелі Георгія Гонгадзе.
Лавриновича тричі обирали у Верховну Раду. Початок його парламентської кар’єри тісно пов’язаний із Львівщиною, він двічі ставав народним депутатом від Дрогобиччини. Тоді Лавринович ходив до виборців у вишитій сорочці і називав себе Олесем. У боротьбі за депутатський мандат він перемагав авторитетних місцевих висуванців — голову правління "НПК "Галичина" Романа Матолича і головного лікаря готельно-відпочинкового комплексу "Дніпро-Бескид" Олександра Чебаненка. Значною мірою це сталося завдяки протегуванню В’ячеслава Чорновола, який вважав молодого керівника рухівського Секретаріату політичною надією демократичної України. Під час однієї розмови у селі Бистриці, на батьківщині дружини Атени Пашко, Чорновіл відверто сказав: "Лавринович набагато кращий, ніж мій син, навіть порівняти не можна". Це Чорновіл рекомендував Лавриновича на навчання в Америку…
На своєму виборчому окрузі Лавринович допомагав у налагодженні водопостачання Борислава, будівництві очисних споруд, знайшов японських інвесторів для нафтопереробного заводу. Не одному своєму сумлінному штабісту допоміг вирішити особисті питання…
А потім був драматичний розрив з Чорноволом, виключення з Руху. Лавриновичу приписували свідомий розвал національно-демократичних сил. Його називали не тільки високофаховим юристом, а й "тихонею", від якого ніколи не довідаєшся, що в нього справді на душі, "тихим болотом, в якому чорти водяться", "катом у білих рукавичках, який скручує голову курці — і при цьому усміхається". Одні казали, що "бунт" у Русі став наслідком конфлікту старшого покоління і молодої генерації, яка вимагала радикальних змін. Інші вважали, що Лавринович — "засланий козачок" спецслужб.
- Як ніяка інша політична структура, Рух був "зарибнений" агентурою спецслужб, — сказав у розмові з кореспондентом "ВЗ" народний депутат Ярослав Кендзьор. — Органам КДБ було дано завдання врощувати агентуру, переманювати до себе авторитетних, впливових членів НРУ — щоб дискредитувати демократію. Особливу роль у розвалі Руху зіграв Олександр Лавринович...
Ярослав Кендзьор каже, що Лавринович привів до Руху одіозного Михайла Бродського, що це він вів кулуарні переговори з львівськими рухівцями, підбиваючи їх на повстання проти Чорновола. Тісне зближення Лавриновича з Партією регіонів, його дрейф до зовсім іншої ідеології Кендзьор називає не трансформацією поглядів колишнього соратника, а його поверненням до власного "я".
Ким насправді є в українській політиці нинішній перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Лавринович? Остаточну відповідь на це питання дадуть події найближчих днів. Лавринович буде у них однією з головних дійових осіб.
