У Німеччині зараз не надто уважно слідкують за подіями в Україні, адже тут своя велика криза у зв’язку зі зміною керівництва соціал-демократичної партії.
Це найважливіша тема, яка хвилює зараз німців. Друга тема — це активність задіяності ФРН у Афганістані. Третє — це конфлікт з Росією, де Німеччина хотіла б виступати у ролі посередника. Тому для України місця залишилося небагато.
Україну тут звинувачують у тому, що вона не виступила із конкретним планом вирішення грузинсько-російського конфлікту та віддала Москві тему вирішення питання Придністров’я. Перед цим і Ющенко, і голова МЗС запевняли, що Україна є одним із провідних партнерів у вирішенні придністровської проблеми, — а тепер виявилося, що ніхто з Києва про це не згадує… Європейська преса, зокрема британська й німецька, згадують, звісно, про сварку між Ющенком та Тимошенко, яка найбільше шкоди робить не політичній еліті, а самій державі.
Думаю, що сьогодні на саміті ЄС-Україна у французькому Евіані прозвучать лише порожні розмови, за якими не буде конкретних дій чи пропозицій. У дипломатичних колах говорять, що нічого не можуть обіцяти Україні, тому що нема кому обіцяти. Мовляв, допоки у них не буде згоди, доти не може бути мови про спільну конструктивну політику ЄС щодо України. Через сварку Президента та прем’єра Україна дестабілізує себе.
Європейські чиновники не мають намірів мирити Ющенка та Тимошенко, які зберуться за одним столом. Усі вважають, що це неможливо. Хтось повинен програти у цій грі — або Ющенко, або Тимошенко. Ніхто в Європі не збирається втручатися в українську справу. Загалом, тут з’являється щораз більше прихильників нових виборів, які б вирішили теперішню безвихідну ситуацію в країні.
Це дуже погано, що в Україні така нестабільність. Це дуже погано, що в Україні нема з ким говорити. Незабаром вибори у США, і з ким домовлятися американцям, теж невідомо. Цією кризою Україна зараз дуже сильно дискредитує себе перед Заходом. Україна втратила свій шанс, свій мандат довіри, який отримала після війни в Грузії.
