КОМПРОМАТ.UA | Чому зник Василь Климентьєв? Версії
КОМПРОМАТ.UA
началопоискконтакт

RSS | Блогеры | О нас


СТАТЬЯ
Чому зник Василь Климентьєв? Версії

Василь Климентьєв 

Чому зник Василь Климентьєв? Версії

24 сентября 2010
  автор: Олена Львова, Олександр Акименко, Дмитро Гнап  



0
 

"Чому це сталося? Чому в Україні знову вбивають журналістів?" — питає кореспондент британської  Guardian  Люк Хардінг. Позитивний та трохи розгублений, він типовий Englishman in Ukraine. Як і ми, Люк приїхав у Харків через зникнення головного редактора місцевої газети "Новий стиль" Василя Климентьєва.

Більшу частину свого життя  Василь Климентьєв займався далекою від журналістики справою — музикою. Випускник Харківського інституту культури, працював викладачем, директором музичної школи, керував музичними колективами і навіть очолював Харківське об'єднання музичних ансамблів.

В буремні 90-ті, виступи ансамблів вже не були надійним джерелом доходу і Климентьєв, як розповідають його колеги, піддався моді — почав займатися бізнесом. Різним бізнесом:  і роздрібною торгівлею, і закупками зерна, і, навіть, обміном валют. Конфлікти з компаньйонами та правоохоронцями — типова річ для підприємця, не оминула і Василя Климентьєва.



Про це навіть в 2001-му році писала "Українська Правда" у статті "Правовой беспредел по-харьковски", де детально змальована перша сутичка Климентьєва з об'єктом майбутніх його критичних статей — Станіславом Денисюком.

Останній на той час очолював УБОЗ харківської міліції і, як йдеться в статті, посприяв тому, щоб з каси очолюваної Климентьєвим валюто-обмінної фірми "Нікіта" зникло 115 тисяч гривень. 

Згодом, прокуратура так і не знайшла складу злочину в діях Денисюка і у фактах, викладених у матеріалі, але ця історія суттєво вплинула на його подальшу діяльність.

Харківські журналісти розповідають: Климентьєв фактично оголосив війну не лише Денисюкові, а й тодішньому прокурору області Володимиру Кривобоку. Спочатку Климентьєв писав викривальні матеріали для партійної газети "Народна справедливість", друкованого органу партії ВОЛ "Справедливість" Івана Чижа.

У 2002-му Василь Климентьєв балотувався до Верховної Ради. Гасло його виборчої кампанії: "Начало конца беспредела!" означало боротьбу з корупцією в правоохоронних органах і судовій системі. Втім, його не обрали.

Тож за два роки, у 2004-му Климентьєв започаткував власний проект — газету "Новий стиль".

Посприяв йому В'ячеслав Картавих — колишній начальник Московського районного управління міліції міста Харкова, який згодом подався в політику.

"Так, я допоміг йому цю газету зареєструвати. Заплатив щось там з двісті гривень. Я, навіть, написав для "Нового стилю" з десяток статей. Але кілька років тому він знайшов собі інших друзів, тому ми останнім часом майже не спілкувалися", розповідає Картавих.

У відповідь на запитання, чи був цим "іншим другом" тодішній обласний прокурор Василь Синчук, Картавих відповів коротко: "От бачите, ви й самі все знаєте!"

Те, що Василь Климентьєв був вхожим до кабінету обласного прокурора, відчувається  у стилістиці видання. Переважна більшість публікацій "Нового стилю" — довжелезні цитати карних справ або заяв постраждалих до міліції чи прокуратури. Нерідко — без коментарів звинувачуваної сторони, без спроб аналізу достовірності викладених фактів, що з точки зору обивателя сприймається як рішуча безкомпромісна боротьба. Хоча з журналістської точки зору є порушенням професійних стандартів.

Незбалансованість публікацій "Нового стилю" заступник Климентьєва Петро Матвієнко пояснює так: "Ми зверталися із інформаційними запитами до всіх про кого писали і від кого хотіли побачити реакцію на свавілля. Але тільки Василь Людвигович Синчук нам відповідав. Хіба ми в цьому винні?"

Колега Матвієнка — журналіст "Нового Стилю" Юрій Хомайко більш відвертий. Він не приховує, що для багатьох статей матеріали отримувалися від дружніх міліцейських та прокурорських чинів: "У Василя Петровича були тісні робочі стосунки з колишнім обласним прокурором Василем Синчуком. А з колишнім начальником московського райуправління міліції В'ячеславом Картавих — навіть теплі дружні стосунки.

Климентьєв часто казав: "Мені треба порадитись із Синчуком чи доцільно давати цей матеріал, чи доцільно інший". Зрештою, я підозрюю, Климентьєва втягнули до певних апаратних ігор в прокуратурі. Синчук ніяк не міг звільнити свого заступника, тому цілком можливо, певний негатив з приводу нього він передав Климентьєву".

Згаданий заступник харківського обласного прокурора — це Сергій Хачатрян. "Новий стиль" писав про нього ледь не в кожному номері протягом останніх кількох років. Ці публікації можна прочитати, зокрема, тут і тут.

Екс-прокурор Харківської області Василь Синчук. Фото — ІА Медіапорт

В матеріалі "Как Хачатрян по-тихому стал почётным юристом" обласний прокурор Синчук  не дуже схвально відгукується про свого заступника.

Але, навіщо прокурору області воювати зі своїм підлеглим за допомогою маловідомої газети? Чому не можна його просто взяти й звільнити?

Не все так просто — каже Сергій Єрмаков — журналіст "України Кримінальної", знавець інтриг між харківськими силовиками  —  Хачатрян набагато старший Синчука, він давно в заступниках, у нього потужні зв'язки в Києві, в Генеральній прокуратурі.

Так що, звільнити його одним розчерком могло бути зовсім не легко.

Заступник Климентьєва Петро Матвієнко підтверджує: "Новий стиль" виходив нерегулярно, незначним накладом. Видання не мало стабільного фінансування і реклами, проте мало великі проблеми з розповсюдженням.

Газету можна було побачити у прокурорських приймальнях чи на столах у міліцейських високопосадовців — розносив їх собисто Климентьєв. Але тільки не в кіосках чи в передплатному каталозі.

Матвієнко, каже, що поширенню газети чинили спротив фігуранти публікацій. Тому, більшість харків'ян дізналася про існування "Нового стиля" лише після зникнення його головного редактора.

У 2007-му році у видання, за словами обох працівників газети — Матвієнка і Хомайка, з'явився спонсор. Ним був харківський бізнесмен Олександр Протас.

Публікації проти Денисюка, який на той час вже очолював обласну податкову і тодішнього мера Харкова Добкіна, за словами Хомайка, були умовою підтримки газети Олександром Протасом.

"Протас хотів, якщо не мером стати, то хоча б головою податкової, тому його інтереси і антиденисюківські інтереси Климентьєва збіглися. А ми отримали фінансову можливість таким чином писати і про негаразди простих людей. У кого там квартиру відбирають, де ЖЕК гроші розікрав, де в лікарнях з людей збиткуються", — згадує Юрій Хомайко.

Матвієнко та Хомайко з ностальгією згадують ті часи газети — стабільне фінансування, великий наклад, якісний папір. Сам же Протас таку співпрацю заперечує.

Втім не пройшло і року, як у газети знову почалися скрутні часи і проблеми з фінансуванням. Хомайко каже: виживали, як могли.

"До нас зверталися за допомогою люди, переважно бізнесмени, щоб ми написали матеріал  — розповідає Юрій Хомайко — Людина одразу питала: скільки коштуватимуть ваші послуги?  Їй називалася певна сума. І якщо ціна влаштовувала, а Климентьєв вважав тему цікавою  — ми починали робити статтю. Так ми домовились з власником лісу в Печенігах, який хотіли захопити рейдери. Я про це писав в передостанньому номері газети. Ліс відстояли".

Открыть большое изображение

"Климентьєв та Хомайко обговорюють чергову публікацію на подвір‘ї будинку редактора

Але, напевно, газета мала своїх прихильників не тільки серед бізнесменів. Як стверджує сусідка Климентьєва, вона час від часу бачила, як до головного редактора приходили жінки похилого віку і, не заставши його вдома, стукали по сусідах.  

"Приходили бабці якісь, запитували чи тут [в будинку Климентьєва — авт.] знаходиться редакція "Нового стилю", чи правильна адреса? Напевне жалітися приходили, чи допомоги шукали... Бувало, й не заставали його вдома, чи просто не пускав, не знаю" — каже сусідка.

Часом в газеті публікувалася справжня злободенна соціалка, як в номері за листопад 2009 року. Тоді вийшла стаття про начебто незаконну передачу в приватні руки недобудованої школи у Зачепилівському районі Харківської області. Але навіть, в таких матеріалах редакція намагалася боляче хвицнути за бездіяльність Денисюка чи Хачатряна.

Зрештою, саме під час підготовки резонансного матеріалу про Станіслава Денисюка Василь Климентьєв і зник. Як каже Петро Матвієнко — від свого інформатора редактор дізнався, що головний податківець області Денисюк має шикарний маєток на березі Печенізького водосховища. Начебто, на 30 гектарах землі розташований великий будинок з розкішним парком, господарськими спорудами та власним причалом.

За словами Матвієнка, цим таємничим інформатором був колишній міліціонер Андрій Козир. В'ячеслав Картавих — екс-начальник райуправління міліції знає, хто такий Козир дуже добре:


1  |  2  |  3  |   
источник: pravda.com.ua




Ваше мнение:

Ваше имя *
Ваш e-mail
Ваше сообщение * Сообщения, содержащие оскорбления, ругательства и нецензурные выражения, будут удаляться без предупреждения.



Поля, отмеченные (*), обязательны к заполнению
Код на картинке *


НОВОСТИ
Теща директора НАБУ Артема Сытника Алла Зюбина ненавидит украинцев и отрицает присутствие российской армии на Донбассе.






Загрузка...


Погода, Новости, загрузка...
 
© Информационный проект "Компромат.UA", 2007-2009. Все права защищены.
При использовании материалов ссылка на "Компромат.UA" обязательна.
Created by: © "Компания дизайн и интернет решений AB Design",
Powered by: © "Admin CMS", 2007-2009.
Разработано компанией
AB Design 2007
Loading...