КОМПРОМАТ.UA | "Знайомтеся, кум Табачника"
КОМПРОМАТ.UA
началопоискконтакт

RSS | Блогеры | О нас


СТАТЬЯ


Максим Луцкий, фото lib.nau.edu.ua 

"Знайомтеся, кум Табачника"

19 июля 2010
  автор: Тетяна СВІТЛИК  



0
 

"Не судимий"? Та невже?..

Один з ініціаторів повернення 11-річки, близький соратник міністра освіти Максим Луцький, був засуджений за злодійство та інсценував замах на себе?

Рішення парламенту про відмову від 12-річного терміну навчання у школах на користь 11-річки — скандальне саме по собі, але йому передувала ще й юридична колізія у Комітеті Верховної Ради з питань науки та освіти. Його голова Володимир Полохало намагався бити на сполох, адже комітет, по суті, сфальсифікував рекомендацію щодо голосування ВР за 11-річку — засідання комітету, на якому заправляли "регіонали", відбулося без завчасного повідомлення про розгляд цього питання інших членів, за відсутності кворуму та з порушенням інших регламентних процедур. Після цього БЮТівець Полохало зліг у "Феофанію" з інсультом. Депутатка від "НУНС" Леся Оробець в ефірі каналу ТВі назвала винуватцем інсульту в 61-річного Полохала депутата від Партії регіонів Максима Луцького — першого заступника голови "освітнього" комітету, котрий і був головним утілювачем рішення Ради про 11-річку. Сам Луцький називає такі обвинувачення "політичними спекуляціями".

Скидається на те, що пан Луцький стає для України таким собі "Табачником №2". Близький соратник і кум одіозного міністра освіти, 34-річний Максим Луцький — перший проректор Національного авіаційного університету, котрий свого часу перебіг до "Регіонів" із БЮТ, — днями на телеканалі ТРК "Київ" заявив: "Виправимо, що натворив Вакарчук, і все буде добре".



Якщо ж копнути біографію самого Луцького, можна з’ясувати, що він у минулому "натворив" значно гірші речі. Виявляється, долю українських школярів вершить людина з кримінальним минулим.

 

Крадій — кум для МОН

Зухвалість, із якою молодий "регіонал" говорить про "помаранчевого" міністра, спонукає зіставити лише один момент із біографії Луцького: в 1995-му, коли Іван Вакарчук уже п’ять років працював ректором Львівського національного університету ім. Франка, пана Максима судили за крадіжки.

"УМ" має документ, який свідчить, що 15 років тому Луцький Максим Георгійович був засуджений за частиною 3 статті 213 Кримінального кодексу УРСР — "заздалегідь не обіцяний збут або зберігання з метою збуту, а так само придбання з метою збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом". Як пише інтернет-видання "Обозрєватєль", "за чутками, за спиною пана Луцького є й невеликий тюремний термін за крадіжку комп’ютерів із Київського політехнічного інституту, де тоді працював його батько".

Згідно з 213-ю статтею Кримінального кодексу, який залишався Україні у спадок від Радянського Союзу, покарання за цей злочин передбачалося у вигляді "позбавлення волі на строк до п’яти років зі штрафом від ста до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати або виправними роботами на строк до двох років із конфіскацією майна".

"Форт", "Бреттон", карабін і "Бенеллі"

У 2000 році Луцький свою судимість, очевидно, погасив. Інакше й бути не могло, зважаючи на те, що у 2005 році він отримав у Солом’янському райвідділі УМВС у місті Києві дозвіл на право носіння гладкоствольної гвинтівки "Бреттон", серійний номер 48269. Адже без погашення судимості пункт п’ятий статті 19 Закону України "Про обіг зброї невійськового призначення" забороняє видавати дозвіл на зброю у "випадку непогашеної або не знятої судимості". Як свідчать джерела "УМ" у міліції, того ж року й того самого дня — 30 серпня 2005 року — те саме Солом’янське райуправління міліції видало пану Луцькому ще й дозвіл № 294791/S305289 на право носіння гладкоствольної гвинтівки "Бенеллі". До пари Луцький отримав також право на носіння газового пістолета — дозвіл датований тим самим 30 серпня 2005 року. Через два роки вже Головне управління МВС у Києві дозволило Луцькому придбати карабін АКМСМФ, а в 2010 році — пістолет для відстрілу гумовими кулями "Форт-12PM".

Для чого призначеному у 2004 році на посаду проректора з корпоративного управління та міжнародного співробітництва Національного авіаційного університету вже через рік знадобилося стільки зброї? У ті часи в житті пана Максима відбувалися цікаві події. Саме в 2005 році на життя Луцького, за версією міліції, сталося одразу два замахи, — в нього стріляли принаймні з десяток разів. Щоправда, жодна куля дивним чином не влучила в ціль. Під час останнього нападу, в квітні минулого року, водієві посадовця вдалося затримати стрільця, який нібито вказав на замовників та організаторів замаху — доцента Сергія Онищенка (посередник) і професора Юрія Симоненка (замовник). Підозрювані вже понад рік перебувають у слідчому ізоляторі, хоча неодноразово зверталися до суду з проханням змінити міру запобіжного заходу. "У нашій країні декого навіть за стрілянину по журналістах випускають на підписку про невиїзд, а тут хвору людину тримають за ґратами. На суди чиниться шалений тиск. Наразі складно спрогнозувати, коли справу нарешті передадуть до суду — доказів замало", — розповіла "УМ" адвокат Симоненка Людмила Горай.

Обвинувачення ґрунтуються в основному на свідченнях "стрільця" Віктора Роменського і Сергія Онищенка, які в ході судових засідань заявили, що покази з них вибивали силою, застосовуючи тортури і психологічний тиск. Заява Роменського взагалі шокувала учасників процесу, адже він стверджує, що замах йому замовили... люди з оточення Луцького, Луцький про все це знав. А сам злочин — лише інсценування задля того, аби запроторити в тюрму професора й доцента НАУ, незручних панові Луцькому.

№127


Витяг із бази даних МВС свідчить, що кума Табачника таки притягували до кримінальної відповідальності

Открыть большое изображение

15 липня народний депутат від БЮТ Григорій Омельченко надіслав звернення до Генпрокурора з приводу можливого реагування на публікацію "УМ" за середу, що стосувалася цікавих моментів біографії заступника голови Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти, першого проректора Національного авіаційного університету Максима Луцького. Нагадаємо, йдеться про те, що кум міністра освіти Дмитра Табачника, який вдався до фальсифікацій, аби протягнути через профільний комітет ВР проект закону про повернення шкіл до 11-річного терміну навчання, сам у студентські роки притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 213 Кримінального кодексу УРСР, а вже обіймаючи посаду проректора — нібито інсценізував замах на себе, щоб запроторити за ґрати "неугодних" співробітників. Принаймні про це заявляють їхні адвокати.

Публікація "Знайомтеся, кум Табачника" викликала чималий резонанс у ЗМІ. У відповідь на закиди "УМ" сам Луцький у коментарі інтернет-виданню "Українська правда" не говорив про інсценізацію замаху та фальсифікацію рішення комітету ВР, натомість відзначив таке: "У 1992 році я поступив у Київський політехнічний інститут і провчився на стаціонарі повний цикл бакалавра і магістра. Закінчив КПІ у 1998 році. Тому якщо навчання на стаціонарі поєднується з відбуванням тюремного терміну, то це смішно". На запитання "УП", чи було проти нього порушено кримінальну справу, Луцький відповів: "Ніякої кримінальної справи не було, про що ви кажете?" Також він підтвердив, що володіє великим арсеналом стрілецької зброї, але всі карабіни, рушниці тощо — подаровані. Авжеж, оригінальні дарунки підносять проректорові-бізнесмену — і газові пістолети, і пістолети для гумових куль.

Власне, "Україна молода" не стверджувала, що молодий "регіонал", як окремі старші товариші по партії, "чалився на зоні". Але витяг з інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, що є в розпорядженні "УМ", засвідчує: пан Луцький злукавив, і його підприємницька біографія таки заплямована судовими вердиктами у справі про "заздалегідь не обіцяний збут або зберігання з метою збуту, а так само придбання з метою збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом" (див. ілюстрацію). Ідеться про комп’ютери та деталі до них, які діставала, збирала й продавала фірма Луцького в 1990-х роках.

Що ж до поєднання кримінальної відповідальності за збут краденого із навчанням у Київському політесі, то справді цікаво, яким чином такий студент утримався в інституті, якщо він погасив судимість тільки після закінчення ВНЗ. Пояснення може бути простим: батько Максима Георгійовича — професор Георгій Михайлович Луцький, із 1991 року — завідувач кафедри обчислювальної техніки НТУУ "КПІ".

І ще один момент. Максим Луцький каже, що отримав диплом магістра в 1998 році (на сайті НАУ зазначено — "за спеціальністю "Комп’ютерні та інтелектуальні системи та мережі"). Тут є якась "нестиковка" із термінами. Адже "у 1998 році вийшла постанова Кабміну [про освітні-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)], і лише після цього вищі навчальні заклади почали підготовку за спеціальністю "магістр", — зазначив у коментарі "УМ" директор Департаменту вищої освіти МОН Ярослав Болюбаш. А на інтернет-сторінці Факультету інформатики та обчислювальної техніки КПІ, де навчався пан Луцький, вказано, що найперші дипломи магістрів тут видали тим, хто почав навчання у 1993/1994 роках. Луцький же починав із 1992-го.

№129

источник: umoloda.kiev.ua




Ваше мнение:

Ваше имя *
Ваш e-mail
Ваше сообщение * Сообщения, содержащие оскорбления, ругательства и нецензурные выражения, будут удаляться без предупреждения.



Поля, отмеченные (*), обязательны к заполнению
Код на картинке *


НОВОСТИ






Загрузка...


Погода, Новости, загрузка...
 
© Информационный проект "Компромат.UA", 2007-2009. Все права защищены.
При использовании материалов ссылка на "Компромат.UA" обязательна.
Created by: © "Компания дизайн и интернет решений AB Design",
Powered by: © "Admin CMS", 2007-2009.
Разработано компанией
AB Design 2007
Loading...