Колишні львів’яни роблять все, аби в списках ЮНЕСКО залишився лише Львів.
Всяк в Україні знає, що Андрій Шкіль — патріот. А хто так не думає, той ворог і манкурт.
Ми зрозуміло, на боці "світлих сил людства", а відтак мусимо додати до портрету політичного діяча і своїх кілька мазків.
Річ у тому, що донедавна вважалось, що державотворча діяльність народного депутата торкається лише глобальних речей: "ідея і чин", "нація-соборність", "Сян-Дон". Тим часом нещодавно вона заграла новими незвичними барвами.
Андрій Шкіль виявився неабияким патріотом Львова. Щоправда, помітити це можна лише прискіпливим оком. Нагадаємо, рідне місто депутата входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Конкуренцію, на жаль, йому складають Софія Київська і Києво-Печерська Лавра. Знести Софію Андрій Шкіль, безумовно, не міг. Для цього потрібно бути політиком рівня Черновецького. А от забудувати її хмарочосами — шанси є. Так, щоби будь-який турист, плануючи поїздку в Україну, надав перевагу Львову.
Отож. 27 січня 2010 року Андрій Шкіль надіслав депутатське звернення віце-прем’єру (також львів’янину) Івану Васюнику. Візуально звернення просякнуте любов’ю до 9-поверхового будинку на вул.Гончара біля
Софії. Справжні ж, патріотичні мотиви, сподіваємось, ми вже пояснили.
У своєму зверненні Шкіль пише, що компанію ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" (забудовник -ред.) було перевірено: "Генеральною прокуратурою України, прокуратурою міста та району, міським УПЕБ, УБОП, Державною службою охорони, міським, районними та центральними органами Держархбудконтролю, Шевченківською ДПІ, Райуправлінням міліції. Усі перевірки, як вказується у зверненні (забудовника до Шкіля — ред), порушень не виявили, і сьогодні не існує жодної правової підстави для перешкоджання будівництву даного об’єкту".
Цілком підтримуємо позицію забудовника і народного депутата. Будь-який колишній чи теперішній львів’янин безперечно розуміє, що 9 поверхів — це той мінімум, який повинен споруджуватись біля храму Ярослава. Якщо будувати нижче, то Софію, не дай Бог, буде видно.
На жаль, хороші справи завжди зіштовхуються з різноманітними перепонами. Теперішня ситуація винятком не стала. Ворог, як відомо, не спить.
Ще 2 травня 2009 року Прокуратура Києва внесла протест на п.65 рішення Київради від 15 липня 2004 № 419/1829 з вимогою скасувати його як незаконне. Щоправда, до цього часу депутати протест не вдовольнили. Але тут підніжку Андрієві Шкілю поставила фракція однопартійців у Київраді. Ініціювавши на наступну сесію (25 лютого) питання про зупинку будівництва.
Окрім того, можуть попсувати кров захиснику Львова недолугий Закон України "Про охорону культурної спадщини" та Земельний кодекс України. А те, що народний депутат у вільний від основної роботи час читає чинні закони України, ми не сумніваємось.
Так от. Відповідно до ст. ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" історико-культурні заповідники, території пам’яток, охоронних зон, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, а не для житлово-офісного будівництва.
А Розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 року стверджує, що до архітектурної охоронної зони належить і Город Ярослава в межах: вул. Костьольна, майдан Незалежності, вул. Бориса Грінченка, вул. Прорізна, вул. Ярославів Вал (зовнішні схили), Львівська площа, схили Старокиївської гори. Тобто саме в межах цієї архітектурної охоронної зони і знаходиться земельна ділянка по вул. Гончара, 17-23, що надана у користування ТОВ "Інвестиційно-будівельна група".
Що ж до Земельного кодексу, то ст. 150 — це взагалі смерть патріота. Згідно з нею, земельні ділянки особливо цінних земель можуть вилучатися (викуплятися), зокрема, для будівництва об’єктів за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Такі перепони простому депутатові (навіть заступнику голови фракції) самотужки не здолати. Залишається сподіватись на вічне галичанське "свій до свого по своє". Себто на допомогу.
Хороша новина полягає в тому, що допомога вже наближається. У вигляді іншого екс-львів’янина: міністра Мінрегіонбуду Василя Куйбіди. Саме він, нагадаємо, будучи мером Львова, зробив все для того, аби місто потрапило до списку ЮНЕСКО. Тож кому, як не йому, зробити все від нього належне, аби оточити київські об’єкти склом і бетоном? І міністр послав рідному місту достойну офіру.
29 січня один із підлеглих міністра (напевне якийсь києвофіл), з Київської філії ДП "Укрдержбудекспертиза" пише міністру листа:.
"Позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту "Житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінґом по вул. Гончара, 17-23 у Шевченківському районі м. Києва" виданий від 14 березня 2008 року є недійсним, правових підстав перезатвердити його згідно з наказом Мінрегіонбуду України від 27.07.2008 р.№ 344 у ДП "Укрдержбудекспертиза" немає... Станом на 27 січня 2010 року ДП "Укрдержбудекспертиза" комплексну державну експертизу по вищезазначеному проекту не проводило, відповідно ніякого висновку не надавало".
Для нефахівців у будівництві, уточнимо, що на основі позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту видається, — ще одним підрозділом Мінрегіонбуду — Державною архітектурно-будівельною інспекцією (ДАБІ), — дозвіл на проведення будівельних робіт.
Тобто якби Куйбіда, не приведи Господи, був киянином і поступив по закону, то розвіялись би надії і Шкіля, і забудовника, і всіх львів’ян на вирішення цієї нелегкої, але такої потрібної справи.
Але "нашого цвіту — по цілім світу". Тому маємо надію, що невдовзі в граді Ярослава, як його пафосно називають кияни, постане гарний блискучий будинок. З підземним паркінгом і пентхаузом. І поселяться там нарешті достойні люди. Будуймося. Бо ми того варті.
16.02.2010
