Поки увага політиків та журналістів прикута до судового процесу над Юлією Тимошенко, Леонід Кучма непомітно може уникнути кримінального переслідування
Коли навесні Кучма став частим гостем Генеральної прокуратури, а проти нього порушили справу за статтею “перевищення влади, що спричинило тяжкі наслідки”, багатьох не полишало відчуття, що на очах країни розігрується фарс.
Цих скептиків цікавило лише одне питання — як другого президента виведуть з-під удару в справі Гонгадзе. Подібні цинічні роздуми всіляко зупиняла прес-служба Генеральної прокуратури. Вона не втомлювалася повторювати, що за Кучму взялися серйозно і без задньої думки реанімації іміджу екс-президента. Тепер же ситуація дещо прояснилося.
Схоже, автором “елегантної” комбінації є Валерій Хорошковський. Наприкінці червня за підписом глави СБУ було направлено подання до Конституційного суду з проханням раз і назавжди визнати незаконними докази на кшталт розмов, таємно записаних на диктофон. Тобто СБУ пропонує більше не брати до уваги такі докази, якщо їх тільки не було зроблено правоохоронними органами в рамках офіційної оперативно-розшукової діяльності.
Автору цих рядків стало відомо про ініціативу Хорошковського з сайту Конституційного суду. Там у спеціальному розділі час від часу оновлюють інформацію про справи, якими займаються судді в поточний момент.
У липні 2011 року ця закладка на інтернет-сторінці непомітно поповнилася повідомленням про ще одну справу, яка потрапила в руки конституціоналістів.
Так, під номером 17 стало фігурувати подання Служби безпеки України, яка просить Конституційний суд надати офіційне тлумачення 62-ої статті Конституції, за якою “обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом...”
На сайті Конституційного суду не публікують сам текст подання, тому “Українська правда” надіслала до СБУ запит з проханням надати документ за підписом Хорошковського.
Оскільки звернення глави СБУ до Конституційного суду не мало жодних грифів секретності — і не могло їх мати в принципі — Службі безпеки України не залишалося нічого іншого, як вислати текст подання.
Побачене у поданні СБУ лише поглибило підозри про те, що ми стаємо свідками операції “врятувати підсудного Кучму”. Адже першим об’єктом, який втратить статус речового доказу після ухвалення запитуваного СБУ рішення, будуть записи Миколи Мельниченка.
У самому тексті подання прізвище Кучми не згадується. Там наводяться три приклади, які свідчать про неоднозначну судову практику, коли в одних випадках суди визнають записи, зроблені свідками або потерпілими — належними доказами, а в інших натомість визнають таки докази недопустимими.
Отже, Хорошковський пише в поданні, що саме він просить проаналізувати Конституційний суд.
“...Йдеться, наприклад, про випадки фіксації технічними засобами розмов особи іншими фізичними чи юридичними особами, які не є ні органами дізнання чи досудового слідства, ні суб’єктами оперативно-розшукової діяльності.
Зокрема, йдеться про випадки, коли негласна фіксація розмов осіб технічними засобами внаслідок систематичності, неодноразовості, тривалості має формальні ознаки оперативно-розшукової діяльності та здійснюється особою, яка не має на це законних повноважень”.
Тут же в поданні Хорошковський вказує свою аргументацію — він вважає, що такі докази не можуть визнаватися слідством і судом.
“На нашу думку, встановивши, що подані будь-якою особою докази не відповідають вимогам допустимості, тобто одержані внаслідок діяльності, яка має формальні ознаки оперативно-розшукової і здійснюється особами, які безпідставно перебирають на себе функції державних органів, уповноважених на здійснення оперативно-розшукової діяльності, органи дізнання, досудового слідства і суду не вправі визнавати їх доказами у кримінальній справі у зв’язку з незаконним шляхом їх одержання”.
“Враховуючи зазначене, у разі надання інформації, яку особа збирала незаконно внаслідок діяльності, яка має ознаки оперативно-розшукової, фактичні дані, одержані таким шляхом, є недопустимими доказами”.
Насправді у своєму поданні Хорошковський значно розширює визначення “доказів, одержаних незаконним шляхом...”
Досі “незаконними доказами” вважалися ті, які збирали самі правоохоронці в порушення встановленого порядку. Наприклад, якщо СБУ веде візуальне спостереження без відкриття оперативно-розшукової справи, то зібрані під час “наружки” матеріали не можуть долучатися до справи.
Водночас слідчі визнавали докази, зібрані самими потерпілими або їхніми близькими. Наприклад, якщо родич жертви викрадення записав на диктофон розмову з викрадачем, де в них вимагають викуп, то такий аудіотрек після експертизи може бути залучений до справи як доказ.
У відомій справі “банкіра Виноградова” виконавець злочину, який облив молоду дівчину кислотою, був засуджений до тюремного ув’язнення, оскільки при обшуку в нього виявили запис телефонної розмови з замовником нападу. Виявилося, що злочинець неодноразово з власної ініціативи фіксував свої розмови із клієнтом з метою подальшого шантажу — а потім це стало доказом по справі.
Тепер же, якщо Конституційний суд задовольнить подання Хорошковського, подібні докази вважатимуться незаконними, оскільки вони мають “формальні ознаки оперативно-розшукової діяльності” та були зібрані “неуповноваженими на те особами”.
Але, звичайно, головний удар буде нанесено по справі Гонгадзе, в рамках якої записи Мельниченка перестануть бути доказом.
Якщо Валерій Хорошковський переслідує саме таку мету, то це має своє пояснення — нинішнього главу СБУ пов’язують давні стосунки з Леонідом Кучмою і його родиною.
Так, Хорошковський в 2002-2003 роках спочатку працював першим заступником глави адміністрації президента, звідки перейшов на посаду міністра економіки. Крім того, Хорошковський мав ділові та політичні відносини з Віктором Пінчуком — зокрема, президентський зять підтримував “Команду озимого покоління” на виборах 2002 року, а Хорошковський саме Пінчуку свого часу продав “Укрсоцбанк”.
Сьогодні звернення Хорошковського уже пройшло першу стадію в Конституційному суді. За офіційною інформацією КС, “колегією суддів вже відкрито провадження за зверненням СБУ, ведеться підготовка справи до розгляду на засіданні Суду”.
Джерела “Української правди” повідомляють, що суддею-доповідачем у цій справі призначено Сергія Вдовіченка, в минулому — керівника місцевого суду в Макіївці. Це — саме той Вдовіченко, який минулого осені був доповідачем у справі скасування змін до Конституції 2004 року.
Свою “історичну місію” Вдовіченко тоді виконав — він повернув Конституцію 1996 року, наділивши четвертого президента Віктора Януковича фактично необмеженими повноваженнями.
Зараз доля посилає Вдовіченку нове “випробування”, яке стосується тепер уже другого президента України та його перспектив постати перед судом.
