Кандидатура “регіонала” Василя Горбаля на посаду губернатора Львівщини випливла в останній момент.
Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах мусувалися зовсім інші прізвища, більш відомі львів’янам. Та призначення, а відтак й інтрига, затягувалися, і це давало підстави припускати, що за це крісло йде запекла боротьба. Новину про призначення Горбаля у Львові зустріли спокійно, зі стриманим оптимізмом. Про Горбаля на момент його призначення було відомо небагато. Зокрема те, що народився і вчився у Львові. Як політик був малопомітний, хоча донедавна очолював Київську міську організацію Партії регіонів, а в 2007 році балотувався на посаду мера Києва під час позачергових виборів. Набрав, правда, менше трьох відсотків. А тим часом Василь Горбаль — народний депутат аж трьох скликань. Відомий банкір, успішний бізнесмен, статки якого оцінюють у півмільярда доларів. Той промовистий факт, що у свої 39 років зумів стати мультимільйонером, свідчить, що людина він неординарна. Широкому загалу Василь Горбаль став відомим, коли одружився з популярною співачкою Галліною. Це був його другий офіційний шлюб. Перша дружина Горбаля — відома київська журналістка, колишній генеральний продюсер телеканалу “Інтер” Ганна Безлюдна. Останнім часом нинішнього намісника Львівщини часто бачать у компанії депутата Київради (від БЮТ) Тетяни Донець, яка вже кілька разів приїжджала до Львова.
Те, що наміснику Януковича на Львівщині буде несолодко, свідчить той промовистий факт, що не минуло і місяця, як Львівська облрада поставила на порядок денний сесії питання про недовіру новому губернатору. І хоч для результативного голосування забракло трьох голосів, сам факт свідчить, що політична боротьба в регіоні буде лише загострюватися.
Своє перше ексклюзивне інтерв’ю пан Горбаль дав “Високому Замку”. Упродовж розмови, яка тривала понад годину, новий губернатор Львівщини жодного разу не усміхнувся. Офіційно нас зустрів, сухо привітався і без зайвих церемоній запросив за стіл… Не журнальний, де дивани і де попередні губернатори давали інтерв’ю, а за великий, де зазвичай проводять робочі наради. Сам сів на чільному місці, закинув ногу за ногу і, вичікуючи, подивився на нас. Вже з перших хвилин стало зрозуміло, що Василь Горбаль не налаштований на невимушену розмову. У деяких висловлюваннях був надто обережним, хоча часом його таки “пробивало” на відвертість…
- Пане Василю, ваше призначення було доволі несподіваним. Чому президент зупинив вибір саме на вашій кандидатурі? Ініціатива виходила від вас, вашу кандидатуру хтось лобіював чи це — “політичне заслання”, як, скажімо, для Ярослава Сухого, губернатора Тернопільщини?
- Сьогодні бачив Сухого і не відчув, що це для нього заслання. Щодо мене, то я ніколи не належав до тих, хто лобіює собі посади. Є люди — кар’єристи від природи, які ставлять собі завдання: у такому-то віці маю обіймати таку-то посаду, мати такі-то статки. Багато таких зустрічав у Києві, це прагматичні, цинічні люди, які чітко знають, чого хочуть. Мені зателефонував керівник служби протоколу президента і повідомив: вам на завтра призначено зустріч із президентом. Спочатку подумав, що це в якихось інших справах, можливо, щодо міста Києва чи роботи в раді Національного банку. Хоча казали, що моє прізвище згадувалося у контексті голови ЛОДА, але до цього серйозно не поставився, бо називали й інші прізвища, а моє мусувалося і в контексті інших можливих призначень, наприклад, у центральні органи влади. Подумав: як буде, так і буде, ходити і оббивати пороги приймалень, звичайно, не буду.
Перед зустріччю з президентом я зайшов до голови його адміністрації, який сказав, що серйозно розглядається питання мого переходу на роботу до Львова. Потім була співбесіда з президентом, після якої він і підписав указ. Представлення мало бути у понеділок, 19 квітня.
- Ходили чутки, що вас на цю посаду лобіювала заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман. Які у вас з нею стосунки?
- Важко сказати, з ким у мене погані стосунки. Є два чи три народні депутати, з якими не вітаюся, уникаю спілкування. Це депутати з різних фракцій — і з нашої також. Можливо, я максималіст, тому певних речей не пробачаю, наприклад, відвертої зради. А так — у мене чудові стосунки з усіма. Керівником Київської міської організації Партії регіонів я є з 2005 року, а у 2004-му очолював передвиборний штаб Януковича у Києві, відповідно доводилось спілкуватися не тільки з нашими активістами, а й із тими, хто організовував Майдан-2004. Багато чого відбувалося за лаштунками Майдану, де треба було спокійно спілкуватися і знімати певні емоції. Неврівноважених людей у політиці багато, їх треба стримувати.
- З яким напутнім словом Віктор Янукович відправляв вас на Львівщину?
- Дав зрозуміти, що це велика відповідальність, бо зазначив, що має бажання представити мене особисто. Це мене одразу надзвичайно тонізувало, тому що решту голів облдержадміністрацій президент особисто не представляв, окрім прем’єр-міністра Криму.
- Але він вас так і не представив…
- Але були такі наміри. Завадила ситуація, яка склалась із Польщею… Однак вже 27 травня за пропозицією президента у Львові відбудеться виїзне засідання Ради регіонів. Це певне випробування, з огляду на те, що я тільки входжу у курс справи, є організаційні, кадрові питання. Але, вважаю, добре, коли на початку кар’єри випробування більші.
- Які вам поставили пріоритети — економічні, соціальні, політичні, підготовка до Євро-2012?
- Основне політичне завдання — підняття довіри до влади, а це неможливо без вдалих дій із соціально-економічного розвитку. В основі лежать кроки з підготовки області до Євро-2012, з залучення інвестицій — і вітчизняних також. Коли йдеться про інвестиції, чомусь мають на увазі лише іноземні, а ми повинні говорити і про вітчизняні інвестиції.
- Як збираєтеся завойовувати прихильність галичан, зважаючи на те, що понад 80% проголосували за іншого кандидата на президентських виборах? Протестні настрої тут досить сильні, та й перші кроки президента показали, що Галичина не сприйматиме цю владу...
- Я ставлюся з повагою до чужої позиції. Так ставляться розумні політики до тих політиків, які своєї позиції не змінюють і чітко її обстоюють. Громадяни зазвичай поважають тих представників влади, які справді працюють.
- Тобто будете завойовувати прихильність своєю послідовністю?
- Так. Свою позицію буду обґрунтовувати і пояснювати, причому особисто, без перекладачів. Більше, ніж мої попередники, спілкуватимуся з пресою. Не буду концентруватися на тому, щоб довести, в якому стані ми отримали господарку Львівщини. Люди розумні і бачать, в якому вона стані. Завойовуватиму прихильність працею і прозорістю прийняття рішень.
- Ви працюєте вже майже місяць. Які перші враження, як оцінюєте свою роботу?
- Державна служба відрізняється від роботи народного депутата. Народний депутат, особливо в останні роки, має величезну можливість недопрацьовувати, не відповідати за свої дії. Прийняття пропорційної системи лише підсилило безвідповідальність депутатів усіх рівнів. Я свого часу обирався як мажоритарник, знаю, що таке мажоритарна робота… Зараз, коли ти перша особа в області, немає можливості за кимось сховатися.
- Уряд Азарова все валить на Тимошенко. А як ви оцінюєте спадок свого попередника, Миколи Кметя?
- Ніколи не буду критикувати своїх попередників. Бо люди працювали в інших умовах. Не знаю, як би працював Микола Кміть у цих умовах, а я — в тих умовах, коли фактично розвалювали вертикаль обладміністрацій, створювали паралельні адміністрації у вигляді органів подвійного підпорядкування, в даному випадку — центральних органів влади. Коли було протистояння між Кабміном і Секретаріатом президента. Коли політична чи “революційна” доцільність заміняла прагматичні рішення. Складно порівнювати. Зараз президент вибудовує вертикаль влади, яка буде чітко й ефективно працювати. Наскільки це буде ефективно, залежатиме від керівників регіонів.
- Як вам працюється з першим заступником Мироном Янківим, який свого часу сидів у вашому теперішньому кабінеті? За твердженням окремих експертів, Янків має “комплекс нереалізованого губернатора”…
- Я цілком розумію, що з перших днів і суто по-львівськи, і просто, щоб розхитати трохи владу, певні кола хочуть вбити клин між мною і першим заступником, між мною і якимось іншим заступником, між мною і прокурором, головою податкової, начальником УВС, Служби безпеки… Гарантую, вся державна влада у Львові буде працювати як єдина команда.
- А вам Янківа нав’язали як першого заступника чи це була ваша ініціатива?
- Абсолютно моя ініціатива. Мирон Дмитрович був у Києві і їхав вже до Польщі. Я йому зателефонував, сказав, що прийнято таке рішення щодо мене, він мене привітав, я запропонував зустрітися, він відгукнувся. Вагався він недовго…
- На сесії обласної ради голосували за вашу відставку. Забракло кількох голосів…
- Я вісім років був депутатом Верховної Ради. Надивився різних епатажних вчинків, заяв. Різного такого, що ніколи нічим не закінчувалося. Здивувати мене чимось новим у сесійній залі обласної ради важко.
- Але, мабуть, психологічно складно, пропрацювавши три тижні, пережити голосування про недовіру...
- Ставлюся до цього спокійно. Головне, щоб депутати були готові до продовження цього сценарію. У нас такий сценарій конфлікту: не підняти економіку Львівської області, не провести Євро-2012, а попіаритися, отримати миттєві дивіденди. А ще й з огляду на те, що може бути змінено систему виборів, і обиратимуть не за партійною ознакою, а все ж таки за тим, наскільки депутат буде ефективний на тій чи іншій території, і там можуть дуже багато кожному згадати... Це випробування для багатьох депутатів. Думаю, депутати це розуміють.
- Ви досить войовничо налаштовані. Я так розумію, це вас перед поїздкою до Львова так настроїли…
- Ні, не войовничо, спокійно…
- Не боялися їхати до Львова?
- Чого я маю боятися?
- Ну як чого? Понад 80% виборців проголосували проти Януковича. Ви представник Януковича. Ясно, що вас тут не зустрічатимуть хлібом-сіллю…
- Спілкуватися потрібно. Стіна на стіну — не варіант. Одна річ, коли ти політик, тоді можеш займати безкомпромісну позицію. А якщо ти представник державної влади, відповідно, усі рішення мають бути державницькими. Навіть якщо представник опозиції говорить щось не те (з точки зору політики), але пропонує конструктивні речі, це повинно прийматися. На Раді регіонів був присутній голова Тернопільської облради. Незважаючи на його достатньо радикальні політичні погляди, він дав низку конкретних пропозицій стосовно проблематики в області. Була відповідна реакція, були вже прийняті рішення, і там зараз все добре.
- Як ваше призначення сприйняли близькі люди — батьки, найближчі друзі?
- По-різному, неоднозначно. Знаю, що точно сумуватиму за друзями… Батьки перші дні думали, що будуть часто зі мною спілкуватися — поки що не виходить, навпаки, спілкуємося навіть рідше, ніж раніше…
Взагалі-то, я людина легка на підйом. У студентські роки, наприклад, часто переїжджав, навчався в Німеччині, тому доводилось жити в гуртожитках. Для мене взяти сумку і переїхати кудись — не проблема.
- Де ви у Львові живете — знімаєте квартиру, в готелі, у батьків? (У Києві В. Горбаль має маєток у центрі міста, біля Ботанічного саду. — Ред.).
- Я не поселився у батьків, бо це був би для них клопіт — з огляду на різні речі, включаючи і “турботу” з боку засобів масової інформації. Кожен політик, держслужбовець повинен бути до цього готовий, але не в кожного політика батьки до цього готові. Тому наразі живу в готелі. Зараз кохана займається пошуками зручного житла.
- Ви забезпечена людина, входили у рейтинги найбільш заможних людей України… Чи любите дорогі речі, відпочинок?
- Фетишизмом щодо розкоші не хворію. Що ж стосується відпочинку, то намагаюся кожного разу їздити у різні країни. Адже там завжди можна побачити щось нове. Я не прихильник лежання на пляжі.
- Яка у вас машина?
- Я не воджу машину, маю водія, тому такі речі мене не цікавлять… Змінюю авто лише, коли друзі чи партнери натякають, що уже час це зробити.
- І не маєте водійських прав?
- Колись на день народження хтось із високопосадовців подарував мені права. Але де вони лежать, я не знаю, в мене навіть і гадки не було їх використовувати. Я тоді про цей подарунок розповів в інтерв’ю якомусь виданню, а товариш після того на мене образився.
- Знаємо, що у вас є “Бентлі”. Шкодуєте цю машину на львівські дороги?
- Дороги насправді потрібно робити. Коли водії згадують про дороги, я їм співчуваю.
- Як заробили свій перший мільйон?
- У певний момент життя зрозумів, що ті знання, і в першу чергу досвід, мільйона варті. А потім зрозумів, що і той бізнес, і ті люди, що зі мною працювали, також того варті.
- Які книжки читаєте?
- Хоча дехто каже, що це жанр примітивний, але читаю детективи Чінгіза Абдулаєва. Хоча, схоже, раніше він їх сам писав, а зараз за нього хтось пише. Але для того, аби повністю абстрагуватися від реалій, “змінити пластинку”, це нормально. Особливо, коли летиш у літаку, — за політ можна книжку прочитати. Окрім того, читаю багато економічної літератури і періодики.
- Ким ви хотіли бути у дитинстві?
- Ще у сьомому класі захотів стати дипломатом, власне після того і з’явилося бажання вивчати іноземні мови і вступати у Московський інститут міжнародних відносин. (У МДІМВ Горбаль так і не вступив, закінчив Київський інститут Міжнародних відносин. — Ред.).
- Бажання бути дипломатом не пропало? Багато хто з високопосадовців, зокрема й губернаторів, потім іде на дипломатичну роботу…
- У мене це бажання коректувалося на економіку. Математика мені легко давалася.
- Чим ще займалися у дитинстві? Чи батьки рекомендували вам ті чи інші заняття?
- Не скажу, що я був проти чогось, що мені рекомендували батьки. І, як показало потім життя, це було правильно. У дитинстві ходив до балетної школи. Як на мене, балет, у першу чергу, виховує повагу до жінки. Мені здається, саме це дала мені балетна школа. Також у дитинстві грав у Театрі ім.
М. Заньковецької. Потім уже у Верховній Раді згадав, як колись виходив на сцену...
- Яке хобі маєте?
- Мене водій “заразив” польотами на аерошуті. Це не дельтаплан, там дещо інша конструкція, але щось таке подібне. Думаю спробувати це у Львові також. Запрошу панів Сеника, Садового, політаємо разом.
- А ваші колишні однокласники, друзі по двору телефонували до вас, зверталися з проханнями, може, просто хотіли зустрітися? Ви з ними спілкуєтеся чи всіх “відшиваєте”, бо з проханнями будуть звертатися?
- По-різному складаються життєві шляхи, люди розходяться, а потім їм цікаво поспілкуватися. Можливо, це ностальгія, хочеться дещо згадати. Можливо, вчителі, однокласники, запам’ятали тебе таким, а ти себе пам’ятаєш зовсім іншим. Навіть сьогодні ввечері однокласники запропонували зустрітися. Можливо, з ними поспілкуюся, якщо буде час.
- Вас часто згадують як світського тусовщика у Києві. У Львові з тусовками не дуже. Будете до Києва на тусовки їздити?
- Що ми розуміємо під тусовками? У Києві похід в кіно — це вже тусовка. Вас там чекають журналісти, фотографують. Похід на будь-яку художню виставку — це теж тусовка. В театр — також…
- Як будете формувати свою культурну програму у Львові?
- У Києві я активно ходив у театри. Думаю, коли трошки впорядкую свій робочий час, то, звичайно, ходитиму в театри і у Львові. Якщо буде можливість, сприятиму, аби львівські мистецькі колективи більше гастролювали і щоб до Львова заїжджали відомі гастролери. Будуть прем’єри — будуть і тусовки…
- 27 травня, коли очікується візит Віктора Януковича до Львова, очевидно, будуть акції протесту… Чи перед вами ставили завдання якось унеможливлювати їх?
- Це не простий візит — планується участь президента у засіданні Ради регіонів. Очікуємо і візиту прем’єр-міністра, і голови Верховної Ради, і голів облдержадміністрацій, обласних рад і мерів великих міст, ще й частини уряду. Цей захід, незважаючи на політичні погляди, ми повинні використати максимально прагматично для Львівської області.
Довідка
Василь Горбаль народився 18 березня 1971 року у місті Львові. У 1993 році закінчив Український інститут міжнародних відносин при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, спеціальність — міжнародні економічні відносини. Кандидат юридичних наук. У 1993-1994 роках — провідний економіст підвідділу ринку цінних паперів відділу підтримки підприємництва Міністерства економіки України; начальник відділу валютних операцій і операцій із цінними паперами АК "Транскредобанк". У 1994-1995 роках — заступник голови правління, начальник управління кореспондентських відносин та валютно-фінансових операцій, виконуючий обов’язки голови правління Києво-Печерського акціонерно-комерційного банку. У 1995-1996 роках — начальник управління з розвитку філіальної сітки, виконуючий обов’язки керівника Київської філії КБ "ФЕБ". У 1996-2002 роках — заступник голови правління — начальник відділу операцій в іноземній валюті, перший заступник голови правління, голова правління ВАТ АБ "Укргазбанк". Народний депутат України IV, V та VI скликань. Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня (2003 р.).
