Міністр МВС Юрій Луценко вважає законопроект Анатолія Гриценка, який передбачає пожиттєве ув’язнення для хабарників-суддів, прокурорів, слідчих, популістським і малоефективним.
Нагадаємо, 17 лютого Верховна Рада ухвалила його у першому читанні.
На думку Юрія Луценка, антикорупційний закон Гриценка — це “виключно передвиборчий хід”, адже Анатолій Степанович не приховує, що має намір балотуватися на посаду президента. Сам Гриценко відкидає звинувачення у популізмі. “Я запропонував цей законопроект не для того, щоб завоювати популярність, — каже народний депутат. — Чимало представників органів влади, судді, працівники прокуратури, міліції втратили будь-які норми моралі, а суми, які вони вимагають, стали фантастичними. Покласти край хабарництву допоможуть лише більш жорсткі покарання”.
Натомість міністр МВС з цим категорично не погоджується. “Легкі рішення важких проблем не є правильними. Цей законопроект більше схожий на передвиборче гасло, ніж на реальну ідею, яка може змінити ситуацію на краще”, — каже Юрій Луценко кореспонденту “ВЗ”. На його думку, корупцію можна подолати не лише батогом, а й пряником. І викорінювати її доведеться довгі десятиліття.
- Якщо брати період 2005-2008 років, то маємо близько 1200-1700 хабарників у рік, де переважна більшість — посадові особи. Їх затримує міліція, проводить колосальний комплекс робіт, передає в прокуратуру, там пред’являють звинувачення і передають справу в суд. Суд за рік дає від 20 до 40 вироків про тюремне ув’язнення, — пояснює свою позицію Ю. Луценко кореспонденту “ВЗ”. — Це при тому, що Кримінальний кодекс за хабар передбачає від трьох до п’яти, від п’яти до семи, від семи до дванадцяти років ув’язнення залежно від важкості злочину. Річ у тім, що в законодавстві є “лазівка” — “нижче нижчого”, тобто суд, виносячи вирок, може враховувати певні обставини, наприклад, сімейні, або позитивну характеристику з місця роботи, хворобу, наявність дітей, тяжке матеріальне становище, що завгодно… Перша судова інстанція, посилаючись на ці “лазівки”, дає “нижче нижчого”, друга ще нижче, а третя дає умовний термін і відпускає. Якби були чітко зафіксовані рамки незмінності терміну ув’язнення, тоді п’ять чи дванадцять років ув’язнення за хабар — немало. Має бути також прописано термін розгляду справи про хабар у суді — не більше, як півроку. Бо часто ці справи у судах взагалі не розглядаються, лежать під сукном роками… Якщо суддя цей термін порушив, йому самому пред’являють звинувачення, і він відсторонюється від судочинства. Якби ці речі були у законі чітко прописані, це було б набагато ефективніше, ніж революційні заяви про пожиттєве ув’язнення. Вважаю цей закон черговою кавалеристською атакою. Навіть якщо він буде остаточно ухвалений, ситуації не змінить. Бо він залишає в силі усі лазівки, які дають можливість суддям зменшувати термін покарання. Більшість сьогодні уникає будь-яких термінів, уникне і пожиттєвого. Скажу більше. За всієї поваги до Анатолія Степановича, його останні заяви про намір відмінити техогляд в ДАІ попахують дилетантизмом. Адже ще півроку тому я, як міністр внутрішніх справ, виніс на розгляд уряду, а уряд прийняв рішення про відмову від техогляду в органах ДАІ. Цю функцію вже давно передано в руки приватних суб’єктів господарювання, які мають відповідні технічні можливості.
- Але Анатолій Гриценко тепер виступає взагалі за відміну техогляду як такого. Кожен власник авто сам має дбати про технічний стан свого автомобіля…
- А якщо в Анатолія Степановича вкрадуть автомобіль, хто буде його шукати? А якщо хтось порушив правила дорожнього руху, хто буде контролювати сплату штрафу? А якщо автомобіль будуть продавати, то хто буде перевіряти, чи він не вкрадений? Відмінити техогляд неможливо. В жодній країні Європі техогляду не відмінено. Інше питання, що проведення техогляду на базі ДАІ було справді профанацією. Саме тому уряд ще півроку тому у запеклих дебатах прийняв революційне рішення забрати цю функцію від ДАІ. І я був першим міністром, який добровільно віддав непоганий бізнес…
- А як тоді викорінити корупцію, яка, як іржа, проїла наскрізь усю правоохоронну, судову і владну систему? Це вже як ракова пухлина, яку нема сенсу лікувати, її можна лише ліквідувати радикальним хірургічним втручанням. Напівзаходи не допоможуть…
- Корупцію гаслами або яскравими каральними акціями чи кавалеристськими наскоками подолати неможливо. Лише довгою системною роботою. В Україні азійський варіант корупції, коли це не поодинокі прояви, як у цивілізованих країнах, а стиль державного життя. Люди вважають більш прийнятним заплатити хабар, ніж боротися з цим явищем. Що треба робити? Насамперед поставити і визнати діагноз: вся державна машина вражена корупцією. Визнали. Другий етап — профілактика, а саме — декларація про доходи і видатки членів сімей державних службовців, правоохоронців, суддів і т.п. Своїм наказом номер два у 2005 році я поставив таке завдання. Абсолютна більшість міліціонерів, пославшись на Конституцію і відсутність відповідного закону, відмовились це робити. Верховна Рада мусить ухвалити відповідний законопроект, і він, до речі, поданий “Народною Самообороною” і лежить у парламенті. Третій етап — зарплата. 1800 гривень — середня зарплата в міліції — це неприйнятно з точки зору боротьби з корупцією. Треба дати заробітну плату, за яку б боролися і боялися втратити. А також застосувати пільгове надання житла. Надання службового житла, яке переходить у приватну власність після 20 років бездоганної служби, може зупинити багато дисциплінарних проступків державних чиновників. І нарешті — принципова і стабільна державна політика, яка не розділяє хабарників на своїх і чужих. Лише комплекс заходів — контролюючо-профілактичні, матеріально стимулюючі і каральні можуть змінити ситуацію. І це має тривати роками. За рік жоден закон, жоден президент, міністр нічого не зробить. Корупція наростала десятиліттями, тому і відповідь їй треба давати п’ять-десять років.
