Юрій Костенко: Є лише один спосіб повернути заощадження — оголосити ці кошти боргом Росії перед Україною

- Об’єднувати слід єдиною державною політикою, яка була б зрозуміла і на Сході і на Заході. І тими рішеннями, які б давали зовсім інший рівень життя в Україні. Коли шахтар знатиме, що синьо-жовтий прапор дав йому набагато вищий рівень життя, ніж радянський, то всі спекуляції на тему розбіжностей виборців Сходу і Заходу відпадуть.

- Я ніколи не змінював свої позиції щодо того, яким має бути в Україні політичний спектр. Він має бути європейським. У Європі політичні сили борються за владу задля того, щоб реалізувати частину програмних засад. Є питання щодо правої ідеології, це — національний інтерес, економічний інтерес та економічна політика, є питання, пов’язані з соціальним станом кожного громадянина, є питання, пов’язані з екологією... Виходячи з того, що хвилює виборця, і формувалися програми демократичних сил.

В Україні праві політичні сили, котрі об’єдналися в Рух, добилися незалежності, це їхня ідеологія та ідея. Мати незалежну державу, у якій можна набагато краще зорганізувати життя й задовольнити національні інтереси українців. Але, здобувши незалежність, праві так і не зорганізували партію, яка могла б боротися за владу.

Сьогодні у Верховній Раді я спостерігаю таку картину: сидять засновники Народного руху України, автори першої рухівської програми Сергій Головатий, Олександр Лавринович на лавах Партії регіонів. Уже не кажу про Ганну Герман, Тараса Чорновола, які вийшли з рухівського середовища... Сидять на інших лавах, уже соціал-демократичних, автор і засновник Руху Мовчан, автор частини програми і засновник Руху Яворівський... І сидять недобиті націоналісти — Українська народна партія, Народний рух України — у неприродному політичному об’єднанні з лібералами та Юрієм Луценком.

Цей стан національної демократії віддзеркалює весь той шлях, яким, з одного боку, може пишатися національна демократія (бо є держава), а з другого — може плакати. Бо ми у Верховній Раді не можемо проводити свою праву політику. Тому я завжди виступав за ідею консолідації саме правих політичних сил. Наша ініціатива 2000 року привела до формування Української правиці, яка дуже активізувала національний рух у 2000 році, стала політичною опорою першому демократичному прем’єр-міністрові Віктору Ющенко, і не тільки в стінах Верховної Ради, а й за її межами. Вона стала підґрунтям майбутньої правоцентристської коаліції “Блок Віктора Ющенко “Наша Україна”, й отже, підтримки його на президентських виборах.

Ці приклади кажуть, що ми дуже довго працюємо над об’єднанням правих сил. І зараз ми говоримо про творення на основі блоку правої політичної партії, про механізм об’єднання, у яких взяли б учать близькі за ідеологією політичні сили.

Якщо говорити про наш виборчий блок, то ідеологічно близькими є Українська народна партія, Народний рух України, Українська республіканська партія “Собор”. Менш близькі — громадянська партія “Пора”, партія ХДС Стретовича, яка опинилася з Луценком у одній конструкції.

Партія права буде, а коли — це вже менш важливо. І я думаю, що вона утвориться в природний спосіб: не через договори та підписи під деклараціями, а через те, що в українському суспільстві виникне потреба в такій партії. Потреба виникне з інтересів національних та економічних.

- Тільки не Юрій Костенко. Юрій Костенко казав ще у 2004 році, що має бути на основі виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” (тоді Ющенко виступив з ініціативою партії) щонайменше дві партії: одна правоцентристська, друга — ліберальна.

- Щодо періодів партії, то можна зазирнути в історію національної демократії. Внутрішні протиріччя завжди були і в нас, і в інших політичних силах.

Та що там казати, якщо навіть Компартія розкололась на три партії —  чого ви це не аналізуєте?

 Тобто є об’єктивні речі, які полягають у тому, що Президент Віктор Ющенко є почесним головою партії і в нинішньому блоці має найбільшу кількість депутатських місць, а отже, має право політично впливати на всі рішення, котрі ухвалюються представниками партії у фракції. Він є одним з членів та фундаторів блоку.

Друга об’єктивна річ стосується коаліції та її співпраці з Президентом. Поки що в нас немає такої традиції, яка є у західних країнах. Коли Президент є не лише почесним головою, а й лідером політичної сили чи блоку політичних сил, і ця політична сила у взаємодії з Президентом розглядає всі питання — і стратегії, і кадрів. У нас така система лише формується, і тому певні тертя чи протиріччя є. Це об’єктивний чинник.

Тепер — суб’єктивний. Секретаріат Президента як найближче оточення, з яким він працює, формує свої впливи, намагається реалізувати свій інтерес, у тому числі й через політику фракції у Верховній Раді. Тож виникають певні дискусії. Ви називаєте їх шорсткістю... Я би їх так не називав.

- Раїси Богатирьової на посаді секретаря РНБО? Теж баланс?..

Російсько-українські відносини — найважча тема. Бо в нас не було влади, яка у своїх діях керувалася виключно національним інтересом. І саме ця українська меншовартісна влада призвела до тих деформацій у російсько-українських відносинах. Саме в цьому є найбільша їхня проблема, а не в тому, що радикально прозахідні міністри зовнішніх справ Огризко та Тарасюк псують відносини з Росією.

Я маю власний досвід спілкування з Росією на найвищих рівнях, бо очолював урядову делегацію України на переговорах щодо ядерного роззброєння. І тоді на перших переговорах Росія казала абсолютно безапеляційно: ви маєте віддати ядерну зброю, бо це наша ядерна зброя. А Юрій Костенко, який був зовсім молодим політиком, у 1992 році запитав: а на якій підставі ви кажете, що це ваша власність? Адже є міжнародне право, відповідно до якого все майно, яке є на території на момент проголошення державності, автоматично проголошується національною власністю. Якщо виходити з ваших міркувань, то ми як Україна можемо претендувати на всі Тюменські нафтові родовища, бо там працювало 70-80 відсотків українців, і Українська РСР піднімала ці нафтові родовища своїми коштами.

Коли ти говориш з таких позицій, то російські політики це розуміють і йдуть на пошук компромісу, який і було досягнуто тоді — визнанням нашого права на ядерну зброю. Росія тоді таки компенсувала Україні ядерні боєголовки у вигляді ядерного палива, яке два з половиною роки ми отримували безкоштовно.

Якби прем’єри, які були в Україні, їздили до Росії захищати національні інтереси, то Росія набагато швидше визнала б не лише де-юре, а й де-факто українську незалежність та український національний інтерес. Я на власні очі бачив міністрів, які заходили до Єльцина на напівзігнутих ногах, як ті “казаки” перед Катериною: ні, мамо, не встанемо з колін... Давайте, подивимося до урядовців, які перед кожними чи то президентськими, чи то парламентськими виборами в черзі стоять на поклон до святійшого російського царя. Що вони там шукають?

Питання не в Росії. Питання в українській владі, яка дуже страждає потужним синдромом меншовартості, і не лише в спілкуванні зі Сходом, а й у спілкуванні із Заходом. Перед американцями в багатьох чиновників тремтять піджилки.

- Слід заявити, що коаліція працює як єдина команда. І в цій команді є Президент Ющенко і прем’єр Юлія Тимошенко. А якщо ця команда демонструватиме єдність, то ті ставки в букмекерських конторах будуть викинуті на вітер гроші. Бо більшість, Президент та прем’єр переможуть.

- Юлія Володимирівна підписалася в коаліційній угоді як політичний діяч під тим, що збирається з Президентом реалізовувати програму... Для такої роботи вистачає більше ніж достатньо повноважень Ющенкові як Президенту, Тимошенко як прем’єр-міністру, міністрам і мені як депутату. Якщо це використовується лише задля того, щоб, граючи на інтонаціях, обіцянках, боротися лише за статус хазяїна, то тоді нічого доброго не буде.

Є ЛИШЕ ОДИН СПОСІБ ПОВЕРНУТИ ЗАОЩАДЖЕННЯ — ОГОЛОСИТИ ЦІ КОШТИ БОРГОМ РОСІЇ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ

- Коли у Верховній Раді прийматимуть бюджет на наступний рік?

- Уряд вустами міністра фінансів сказав, що Верховна Рада має затвердити той бюджет, який зроблено попереднім урядом. А потім у першому кварталі вноситимуться зміни.

- Хочете приймати бюджет Азарова? Розумно, бо на виконання передвиборчих обіцянок там закладено 55 мільярдів, а виконання обіцянок БЮТ коштує 100 мільярдів гривень...

- Який це буде бюджет, я зможу сказати, коли побачу його на власні очі.

- Коли я прийшла до кабінету, ви сказали, що читаєте про те, як повернути заощадження.

- Я вкотре переконався, що механізм повернення заощаджень слід формувати в інший спосіб, ніж у той, який пропонується.

По-перше, слід чітко заявити, яка сума є на ощадкнижках на момент розпаду Союзу в громадян Української РСР. Це відомі речі.

Те, на що я посилаюся і що було озвучено першим Президентом Леонідом Кравчуком, — це 132 мільярди доларів. Наскільки я пам’ятаю, 129 мільярдів рублів у переводі на той момент (долар — це рубль) — це приблизно та сума, яку й треба повертати. А не казати, що хтось помер... Це не цивілізований підхід, коли розраховують на те, що хтось помер. У всьому світі, якщо держава бере зобов’язання, то виконує їх у повному обсязі.

А щодо самої суми, то є лише один спосіб повернути заощадження — оголосити ці кошти боргом Росії перед Україною. Це буде справедливо, це дасть можливість сідати з Росією за стіл переговорів та обговорювати механізм взаєморозрахунків. Бо в українсько-російських відносинах, крім того, що немає рівності, немає економічного підґрунтя, яке б базувалося на інтересі держави.

У нас настільки все переплелося, що ми виокремлюємо тільки одну частину україно-російських відносин, з якою ми начебто наближаємося до європейських стандартів, — ціна на газ. А все інше? Починаючи від боргів та активів СРСР, які залишилися не перерозподіленими... Верховна Рада так і не ратифікувала так званий нульовий варіант, який пропонувала Росія, — що всі активи й усі боргові зобов’язання переходять в управління Росією. Такого рішення Верховна Рада не приймала.