Під суддівським "прикриттям"

Справа за обвинуваченням десяти "перевертнів у погонах" у численних вимаганнях і фабрикаціях кримінальних справ може розвалитися через "кучмівського" суддю

Затримання наприкінці 2010 року десятьох співробітників обласного управління житомирської міліції на чолі з начальником відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (ВБНОН) підполковником Сергієм Дзюбенком мало стати показовим у боротьбі зі злочинністю у правоохоронних лавах. Частину колишніх міліціонерів бійці Управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ) затримали під час отримання чималої суми грошей від чергової жертви вимагання "на гарячому".

"Лідера" Дзюбенка довелося навіть оголосити в розшук. Однак згодом підполковник здався колишнім колегам. А прокурор Житомирської області Микола Франтовський пообіцяв, що "кримінальну справу буде доведено до суду, а злочинців покарають". Однак судове засідання продемонструвало: бажання прокурорів виконати свій обов’язок перед народом нічого не варте, якщо справу розглядає суддя, тісно пов’язаний з обвинуваченими.

Як вдалося встановити слідству, Сергій Дзюбенко, обіймаючи посаду начальника ВБНОН Управління МВС у Житомирській області, у вересні 2009 року "створив організовану злочинну групу (ОЗГ), до складу якої на першому­ етапі увійшли оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Бердичівського міськвідділу міліції Куликівський В. М. і його знайомі Литвин А. О. та Ігнатенко Ю. О.".

Уже згодом трьох спільників виявилося замало, тож до кінця 2010 року до злочинного об’єднання долучилися ще кілька "перевертнів у погонах" як з місцевого райуправління міліції, так і з числа колег по управлінню Дзюбенка. Перший відомий слідству злочин датується вереснем 2009 року. Згідно з матеріалами справи, організована група за попередньою­ змовою збула кілька грамів наркотичних речовин — метамфітаміну і трамадолу — громадянину Баранцеву. А вже через годину опергрупа на чолі з тим-таки Сергієм Дзюбенком "героїчно" затримала Баранцева, вилучивши при обшуку продані перед цим наркотики. Далі — вимагання грошей в обмін не порушувати кримінальну справу.

Спосіб, у який мілі­ціонери не лише збагачувалися, а й піднімали показники розкриття злочинів, приносив грошові дивіденди доволі тривалий час. Так, iдеться в матеріалах слідства, в листопаді 2009 року Литвин, Куликівський, Здаєвський, Ігнатенко і вже відомий нам екс-начальник ВБНОН Дзюбенко передали на виїзді з Житомира в напрямку міста Бердичів громадянину Єфанову метамфітамін на суму 1,5 тисячі гривень. А вже через кілька годин Куликівський разом із Здаєвським на трасі Житомир-Сквира, поблизу села Волосів, затримали автомобіль з Єфановим. Під час обшуку в нього, звісно, виявили раніше продані наркотики. Спійманого "на гарячому" і цього разу не посадили за ґрати, а висунули умову: не хочеш потрапити в тюрму, повинен передати 3 тисячі американських доларів "відкупного". Гроші колишні правоохоронці отримали вже наступного дня.

У міліціонерів можна було придбати все — від сухого опію до марихуани. А кількість тільки відомих слідству епізодів про продаж наркотиків веде лік на десятки. Проте усім разом і кожному окремо наживи, схоже, було замало. Тож, траплялося, "побратими" по ОЗГ не цуралися обманювати своїх же подільників. Приміром, iдеться в матеріалах справи, коли 7 жовтня 2010 року Куликівський, Здаєвський, Дзюбенко і Туровський вкотре продали громадянину Макарову метамфітамін, а через деякий час покупця з усім вмістом проданого затримав Литвин, останній вилучив у Макарова 8 тисяч гривень. При цьому про відібрані у затриманого кошти Литвин спільників не повідомив.

Такі випадки "кидання" своїх же були непоодинокими. Утім приклад членам ОЗГ було з кого брати. Адже не менш нахабно і лицемірно поводився й очільник банди Дзюбенко. На момент підстави Макарова за Литвином уже пильно стежили бійці УБОЗу, які, зрештою, і затримали одного з членів банди. Коли про затримання подільника дізнався Дзюбенко, то вирішив помститися своїм же колегам-міліціонерам. Для цього бравий підполковник організував незаконний огляд наркозалежної громадянки Міщук, підкинувши їй наркотичні речовини. А після цього жінку змусили написати заяву про причетність до злочину... співробітників УБОЗу.

Як згодом встановить слідство, до помешкання Міщук колишні правоохоронці проникли силою і незаконно, завдавши жінці "фізичного болю", в тому числі за допомогою спецзасобів. Йти на такий злочин банді Дзюбенка було не вперше і не востаннє. Вже в листопаді 2010 року члени ОЗГ знову проникли до чужого помешкання, підкинувши подружжю Тищенків наркотичні засоби. У ­цьому ж місяці міліціонери повторили трюк з підкиданням, шантажем і вимаганням грошей за не порушення кримінальної справи з сімейством Ткачуків iз села Миролюбівка, таким чином розширюючи горизонти своєї злочинної діяльності за межі Житомира. Від останніх, до слова, банда отримала 10 тисяч доларів США. А вже через місяць за аналогічною схемою таку ж суму Дзюбенку і "партнерам" заплатила мешканка Миколаєва Череднік.

Наближеність Житомира до столиці зіграла свою роль. Так, слідчі встановили, що банда Дзюбенка неодноразово проводила аналогічні незаконні "операції" і на Київщині. Проте "спіткнулися" бандити на згаданій громадянці Череднік. Після отримання грошей внаслідок першого шантажу за непорушення кримінальної справи екс-міліціонери "переоцінили" свою послугу, вимагаючи додаткові кошти. Власне, під час передачі наступної частини "відкупного" "перевертні у погонах" і попалися. Починаючи з середини грудня 2010 року і до початку нового, всіх їх затримали спецпризначенцi Управління з боротьби з оргзлочинністю.

А 23 січня 2012 року десятеро колишніх правоохоронців на чолі з Сергієм Дзюбенком постали перед Житомирським районним судом. Звинувачення прокуратури — "провокаційний збут наркотиків і психотропних речовин, заволодіння чужим майном громадян". Слідчі встановили, що "Сергій Дзюбенко залучив до організованої злочинної групи підпорядкованих йому співробітників, а також цивільних осіб, у тому числі й раніше судимих, за допомогою яких працівники міліції провокаційно збували наркотики і психотропні речовини громадянам, а потім, погрожуючи їм арештом, вимагали у них великі суми грошей та майно".

Справа потрапила на розгляд до судді Віктора Мокрецького, який з липня 1997 року працював оперуповноваженим УБОЗ, після чого — слідчим з особливо важливих справ Управління МВС у Житомирській області. А 20 серпня 2001 року указом екс-Президента Леоніда Кучми Віктор Іванович Мокрецький був призначений суддею Житомирського районного суду області. Та найголовніше, що Мокрецький не лише працював зі співробітниками міліції, які нині постали перед законом і справу яких розглядає, а й знає багатьох iз них особисто. Наприклад, з головним фігурантом справи Сергієм Дзюбенком Віктор Іванович до роботи в житомирській міліції навчався в Національній академії внутрішніх справ і навіть проживав в одному гуртожитку.

"За моєю інформацією, Віктор Мокрецький має близькі і приятельські стосунки з багатьма підсудними. Під час чергового слухання справи у серпні, за моїми даними, справа "розвалиться", її повернуть на дорозслідування, а заарештованих і підсудних звільнять з-під варти", — каже "УМ" народний депутат Григорій Омельченко, який вже направив Президенту Віктору Януковичу відповідний запит з проханням "вжити невідкладних заходів реагування для забезпечення об’єктивного розгляду зазначеної справи в суді, винесення у ній законного правосудного рішення та притягнення винних до відповідальності".

Про заангажоване суддівство свідчить і той факт, що 5 липня цього року під час чергового судового засідання суддя Віктор Мокрецький за усним(!) клопотанням підсудного Дзюбенка... видалив із зали не лише заступника прокурора Житомирської області, який підтримував обвинувачення, а й оперативних працівників міліції, які здійснюють охорону свідків у справі.