Поки Дмитро Медведєв розповідав у Києві, як він "скучив" за Україною, Федеральна національно-культурна автономія українців у Росії просила захисту від переслідування.
автор: Ярослав Тракало
19 мая 2010
Лише за два дні перебування російського президента в Україні в інформаційний простір потрапили безліч повідомлень про налагодження дружніх і теплих стосунків, відновлення, за словами все того ж Медведєва, "давно втраченої динаміки відносин" між двома державами: "Газпром" готовий самостійно модернізувати українську газотранспортну систему (звісно, на своїх же умовах. — Авт.), Росія добудує ракетний крейсер "Україна", РФ стане інвестором №1 в Україну, в Московському державному Інституті міжнародних відносин видадуть підручник з української мови, а сам президент РФ навіть пообіцяв "забезпечити цілодобову трансляцію одного з найбільших українських телеканалів на теренах Росії". Та і взагалі, за словами очільника російської держави, він "скучив" за Україною.
Помста шестирічної давності
Утім, очевидно, не за "українським", яке, здається, просто дратує російську владу. На тлі "широких" жестів Медведєва в Києві майже не поміченою залишилася заява української діаспори Росії про повну "зачистку" українського культурного руху на вотчині пана Медведєва. "У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі та Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху. З 2009 року почалася тотальна перевірка Мін’юстом РФ діяльності Федеральної національно-культурної автономії (ФНКА) українців Росії та Об’єднання українців Росії (ОУР), яка переросла в судове переслідування з метою ліквідації цих об’єднань", — заяву підтримала Рада керівників українських громадських організацій Росії.
"Коли фінансових порушень не знайшли, з’явилися претензії до всього, чого тільки можна. Згодом винесли припис, яким заборонили діяльність національно-культурної автономії", — розповів "Україні молодій" співголова ФНКА Валерій Семененко. За його словами, проблеми в російських українців розпочалися ще у 2004 році, коли вони написали безліч звернень із вимогою до керівництва РФ не втручатися у перебіг виборів Президента України. Пізніше ФНКА неодноразово стикалася з перешкодами, наприклад, у роки проведення в Росії акції "Запали свічку" для вшанування загиблих у роки Голодомору. Врешті-решт, російський Мін’юст узагалі заборонив ФНКА проводити будь-які заходи.
Голодомор в Україні — "кримінал" у Росії
А підставою для дій Мін’юсту РФ стало звернення такого собі "звичайного" громадянина Ніколая Журавльова: "Відстежуючи публічні виступи В. Семененка як керівника громадської організації і його участь у громадських заходах, складається враження, що його діяльність спрямована на героїзацію "воїнів" "Організації українських націоналістів", визнанні "геноцидом української нації" так званого "Голодомору" 30-х років минулого століття...". Останнє і взагалі викликає подив на тлі того, що лише позавчора президент РФ Дмитро Медведєв, спільно з Віктором Януковичем, поклали у столиці України квіти до монумента жертвам Голодомору. Адже це зайвий раз засвідчує, що поведінка очільника Росії в Україні є не більше ніж "грою на публіку", якщо в самій Росії вшанування тих же жертв Голодомору призводить до закриття українських організацій. "Дійшло до абсурду, — каже пан Семененко. — Мені в судовому порядку закидають не лише співпрацю зі "Всесвітнім конгресом українців, а й виступи на "Радіо Свобода", що теж, на думку російської влади і судів, заборонено".
Не менш дивною є й позиція українських дипломатів. Із часу оприлюднення заяви не прозвучало жодного слова на захист своїх громадян. "Раніше українське посольство в Росії неодноразово зверталося до нас із проханням провести акції зі вшанування загиблих під час Голодомору. Нині ж, коли ми потребуємо захисту, посольство зайняло мляву позицію", — скаржиться пан Семененко. "Україна молода" спробувала отримати офіційний коментар із цього приводу, утім у посольстві України в Росії нам порадили звернутися до Міністерства закордонних справ. "Але хіба не входить в обов’язки нашого дипломатичного представництва опікуватися долею українців у Росії? — здивувалися ми. — Ми й опікуємося. Але це питання не коментуємо". Водночас у вітчизняному МЗС, куди ми звернулися з аналогічним проханням, говорити про заяву української діаспори відмовилися.
