"Вбивць мого сина найняли в УБОЗі"

Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України на одному із своїх засідань планує заслухати стан слідства у "справі Руслана Юхимовича". В зверненні до Генерального прокурора, яке підписано головою комітету І.Калєтніком, зафіксовано: "Факти свідчать про кругову поруку, що склалася по цій справі та низьку професійність працівників прокуратур Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської областей.

Вони за 9 років не можуть провести слідство по справі про очевидний злочин, а також факти свідчать про неспроможність керівництва Генеральної прокуратури України належним чином організувати роботу підпорядкованих прокуратур. 

До чого докопалося слідство? 

Обставини загибелі львів’янина Руслана Юхимовича в висновках офіційного розслідування подано так:

25 лютого 1999 року в Управління з боротьби з організованою злочинністю УМВСУ у Львівській області із заявою звернулася мешканка міста Миколаїва (Львівська область), приватний підприємець Г.Бутковська, яка стверджувала, що невідомі особи під погрозою насилля вимагають у неї 25 тис. доларів США. Перевіривши ці факти, працівники УБОЗу запланували заходи щодо затримання вимагачів. 2 березня у засідку в приватний будинок Г.Бутковської прибули озброєні працівники відділу швидкого реагування та проведення спеціальних операцій "Сокіл" М.Зарубецький, Ю.Музика, І.Гутчак і А.Окілко.

4 березня приблизно об 14.00 в Миколаїв до будинку Бутковської на приватному таксі приїхали Р.Юхимович та І.Завадівський. Зайшовши у приміщення, вони натрапили на міліцейську засідку. Завадівського убозівцям вдалося затримати. Юхимович наказу "Стояти, міліція!" не виконав і, перебуваючи в коридорі навпроти працівника міліції Окілко, навів на нього пістолет. Тоді Окілко, захищаючись від можливого пострілу, вистрелив в Юхимовича із своєї табельної зброї. Після вистрелу Юхимович все ж таки вибіг з будинку на вулицю і намагався утекти. Біля вхідних воріт подвір’я його догнали Окілко і Музика. Але Юхимович не зупинився, став чинити їм фізичний опір і навів свій пістолет на Музику. Окілко, реагуючи на таку ситуацію, вистрелив в Юхимовича ще раз. Слідчо-оперативна група, яка прибула на місце пригоди, зафіксувала на подвір’ї Бутковської тіло Юхимовича, його газовий пістолет, дві гільзи від табельної зброї працівника міліції і кульове пошкодження на коридорних дверях.

Що стверджує Леонтій Юхимович? 

Батько Руслана, колишній працівник МВС Леонтій Юхимович висновки слідства називає "суцільною фальсифікацією". І має на це такі підстави.

"Із самого початку було ясно: міліція і прокуратура роблять все, щоб вбивство Руслана якомога скоріше "поховати", — розповів Леонтій Іванович. — Прокуратурою району і області кримінальна справа за фактом застосування вогнепальної зброї не порушувалась майже протягом місяця, а 25.03.99 року прокуратура Миколаївського району взагалі дала відмову. Тільки після моїх заяв і скарг обласна прокуратура скасовує цю постанову і порушує кримінальну справу. Однак її розслідування доручають тому ж слідчому, який відмовляв в порушенні кримінальної справи — М.Федині. Після моїх неодноразових скарг цю справу змушена була взяти обласна прокуратура. Слідчий Я.Павелчак, якому було доручено розслідування, як і Федина, захищаючи міліціонера-вбивцю, на мою думку, навмисно допустив її повну фальсифікацію. Слідство проводив упереджено, необ’єктивно, однобоко. в результаті 28.01.2000 року виніс постанову про закриття кримінальної справи через відсутність складу злочину.

Факти, якими оперує Леонтій Юхимович, висновки офіційного слідства розбивають повністю. Ніякого вимагання і ніяких "невідомих осіб", які "наїхали" на приватного підприємця, не було. Доказати це було дуже просто, однак слідство на наявність між Русланом і Бутковською спільних комерційних інтересів заплющило очі, проігнорувавши покази кількох свідків.

"Руслан познайомився з Бутковською у вересні 1998 року, — продовжує Леонтій Іванович. — Увійшовши йому в довіру, вона запропонувала зайнятися спільною комерційною діяльністю. Погодившись на її пропозицію, Руслан передав Бутковській близько 9,5 тисячі доларів, частину яких зібрав у своїх знайомих, частину взяв у своєї дівчини і в мене. На початку листопада Бутковська зникла і Руслан зі своїм знайомим І.Завадівським, який теж вклав частину своїх грошей, зрозуміли, що стали жертвами шахрайства. Протягом трьох місяців хлопці періодично приїжджали до Бутковської додому і цікавилися долею своїх грошей у її дітей. Зрозумівши, що гроші потрібно буде віддавати, Бутковська подає заяву в УБОЗ. Я припускаю, що міліцейська засада, скоріше всього, була замовлена і оплачена. І що затримувати мого сина убозівці не збиралися.

"Трюк" з пістолетом 

Працівники УБОЗу, не перевіривши викладених в заяві фактів, ні особу самої заявниці, влаштовують на "вимагачів" засідку. "За кадром" залишається та обставина, що Бутковська має репутацію фінансової аферистки і притягувалась до кримінальної відповідальності. Причому — за подібні ж злочини (!). На момент подання заяви в УБОЗ проти Бутковської велося судове слідство у двох кримінальних справах. До речі, сьогодні вона перебуває у розшуку…

Тепер про основне — дії міліціонерів під час затримання "вимагачів". Стрільбу по Руслану слідство виправдовує тим, що в руках у нього був пістолет, який він наводив спочатку на Окілка, а потім на Музику. Леонтій Юхимович, посилаючись головним чином на матеріали справи, аргументовано доказує, що пістолета у Руслана при собі не було (газовий пістолет, на який він мав дозвіл, перед поїздкою в Миколаїв було залишено в автомобілі у Львові).

Зі скарги Л.Юхимовича на постанову обласної прокуратури про закриття кримінальної справи: "Головний свідок Є.Цвікловський (водій приватного таксі, який привіз хлопців в Миколаїв) в своїй заяві показує: "Коли Юхимович втікав, то в руках я в нього нічого не бачив, а в міліціонера, який біг за Юхимовичем, я бачив в руці пістолет".

Відсутність пістолета підтверджує і те, що його не зафіксували на фотографії при проведенні огляду місця події. В матеріалах справи є фотографії гільз, кімнат і інших незначних об’єктів. А головного речового доказу — пістолета — на фото немає. Не бачили пістолет на місці пригоди й поняті. За їхніми словами, не згадувався він в протоколі, який вони підписували (пізніше слідчий, вочевидь, вчинивши службовий підлог, "згадає" про пістолет в кінці протоколу).

Про відсутність газового пістолета біля Юхимовича дав покази член групи затримання Зарубецький, який свідчив: "Після другого пострілу Музика крикнув мені, щоб я зателефонував в "швидку допомогу". І коли я йшов телефонувати, пістолета біля чоловіка, якого смертельно поранили, я не бачив. Бачив я пістолет на журнальному столику в кімнаті, коли повернувся від сусідів, звідки телефонував". Ці покази ламали хід слідства Павелчака, тому він 26 листопада 1999 року, майже через вісім місяців, додатково допитує Зарубецького, якому задає питання: "Чи був 4.03.99 року біля Юхимовича пістолет?" Зарубецький дає відповідь, яка задовольняє слідчого.

"Трюк" з пістолетом, який не знайшли на місці пригоди і який потім "знайшовся" в гостинній будинку Бутковської в поліетиленовому кульку, Леонтій Юхимович дослідив вельми ретельно. Зібрані докази (а їх дуже багато) давали підстави стверджувати, що міліціонер Музика, не знайшовши у вбитого зброю, поклав свій пістолет в целофановий кульок і залишив його в кімнаті на тумбочці. Закінчилася ця "вистава" тим, за версією Леонтія Юхимовича, що убозовці забрали зі стоянки у Львові автомобіль з пістолетом Руслана (авто належало Л.Юхимовичу) і зробили "збройну" заміну.

Розстріл в …спину 

Матеріали кримінальної справи засвідчують, що Руслана Юхимовича було розстріляно неправомірно і навмисно. Зокрема, підтверджується той факт, що команду "Стояти, міліція!" Руслан не чув, оскільки в цей час в будинок ще не зайшов (першим в будинок потрапив Завадівський і цей наказ відносився до нього). Отож, працівників "Сокола", які були у засаді в цивільному одязі, він міг прийняти за найнятих Бутковською бандитів.

Те, що Руслан втікав і був вже за дверима, коли Окілко вистрелив з табельного пістолета, підтверджує і сам убозівець: "В момент перезаряджання Юхимович розвернувся і почав тікати з будинку. Куля після пострілу пішла через двері".

Біля вхідних воріт, за висновками слідства, Руслан почав чинити фізичний опір міліціонерам, які його догнали, і знову навів пістолет — на цей раз на Музику. А ось як цей епізод описує свідок Цвікловський: "Двоє невідомих догнали Юхимовича біля воріт. Вони схопили його за руки. Юхимович був трохи зігнутий. Потім він розпрямився і відкинув від себе незнайомців, які його тримали. В цей час один з них відскочив майже на метр від Юхимовича і вистрелив йому в спину. Юхимович в цій сутичці ні на кого пістолет не наводив і в руках у нього я нічого не бачив".

Замість епілогу 

Справедливого розслідування Леонтій Юхимович добивається вже дев’ять років. За цей час йому вдалося виграти біля десятка судів, які скасували винесені прокуратурами постанови про закриття кримінальної справи. Однак все це нагадувало біг по замкненому кругу.

Реальний шанс притягнути міліціонера-вбивцю до відповідальності був шість років тому, коли за цю справу взявся слідчий прокуратури Закарпатської області В.Шовкович. В обвинувальній постанові, яку він підготував, зокрема, було зафіксовано: "Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне вбивство смертельно пораненого першим пострілом Юхимовича Р.Л., в процесі подавлення чиненого з його боку фізичного опору, Окілко А.О. зробив повторний постріл в спину Юхимовича Р.Л. з віддалі 1-2 см., внаслідок чого останній впав на землю без ознак життя".

Обвинувачення А.Окілку в перевищенні службових повноважень і умисному вбивств В.Шовкович пред’явити не встиг. З прокуратури його звільнили. Одна з основних версій, чому звільнили, — за "справу Руслана Юхимовича".