Що перешкоджає туризмові?

Відпочинкова інфраструктура Прикарпаття, надто ж готелі, розрахована здебільшого на донецьких олігархів та аналогічних клієнтів, які полюбляють відпочивати з азіатським розмахом — з бурхливою пиятикою та дикими оргіями

"Рік туризму в області добігає кінця, а іноземних туристів на Прикарпатті й досі майже не видно, — нарікав якось у розмові з автором цих рядків його знайомий перекладач з німецької, — Польщею, приміром, як недавно сам пересвідчився, курсують численні автобуси, набиті екскурсійними групами з країн Західної Європи. До нас же не їдуть. Чому? Бо, по-перше, тутешня відпочинкова інфраструктура, надто ж готелі, розрахована здебільшого на донецьких олігархів та аналогічних клієнтів, які полюбляють відпочивати з азіатським розмахом — з бурхливою пиятикою та дикими оргіями. Натомість європейські туристи, а подорожують Галичиною здебільшого німці, та й то переважно літнього і старшого віку, прагнуть насамперед затишку і щоб очей не мозолили "нічні феї". А хіба таку ідилію можна знайти в Івано-Франківську чи Яремчі?

З другого ж боку, не так легко перетнути кордон України. Надто ж коли повертатися назад. Навіщось повсякчас створюються постійні кілометрові черги охочих виїхати — однаково, чи то в Шегині, чи Раві-Руській. У Краківці, приміром, із п’яти переходів постійно діють лише два-три, а інші чомусь постійно закриті. Враження таке, що це робиться штучно. Щоби ті, хто надто квапиться чи кому надто нетерпеливиться, давали митникам хабарі й ті обслуговували-пропускали їх поза чергою.   

Я знаю, що кажу, бо не раз був очевидцем таких пропозицій-вимог з боку службовців митниць на адресу іноземців, котрих я супроводжував як перекладач до кордону. Скажімо, на моїх очах до одного священика з Німеччини, котрий перебував на івано-Франківщині у церковних справах і повертався додому, підходили, коли він чекав у черзі, з обіцянкою за певну винагороду (два роки тому така послуга коштувала 70 євро, а тепер, напевно, більше) "засвітити" його превелебності "зелене світло" в обхід чи то пак об’їзд, усіх попередніх авто перед ним. Підходили навіть двічі, бо гадали, що за першим разом іноземець не втямив, у чім річ. Але священик відразу добре все зрозумів, тож з обуренням відкинув ті пропозиції й терпляче вичекав п’ять годин, поки зміг перетнути кордон...

Але, звичайно, не всім вистачає терпіння. Як мінімум один із десяти "черговиків" пристає на ті вимоги. Тож колони автомашин на митницях — своєрідний клондайк для митників. На тих чергах добре нагрівають руки нечисті на них. Про це свідчать шикарні котеджі на Львівщині, що належать співробітникам митної служби різного рангу, які виросли й далі ростуть, мов гриби після дощу. Вважаю, що наші митниці — це наразі найбільша перешкода для розвою закордонного туризму на наших землях".

Не відмовляючи у слушності авторові цих міркувань, ми все ж поцікавилися, наскільки зменшився цього року через повінь чи з інших причин потік іноземних туристів на Івано-Франківщину. Однак з головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій ОДА нам відповіли, що за попередньою інформацією за десять останніх місяців гостей у нашому краї, в тому числі й з далекого закордоння, аж ніяк не поменшало. Принаймні порівняно з таким самим торішнім періодом. Що ж до ролі митниць у поступі туризму чи точніше в гальмуванні його розвитку, то це наразі ніхто не береться коментувати.