КОМПРОМАТ.UA
(http://compromat.ua/ru/16/1009/index.html)


Василь Князевич: У суспільній думці кожен лікар — гірший за корупціонера. Треба це змінювати


Василь Князевич: У суспільній думці кожен лікар — гірший за корупціонера. Треба це змінювати

Новий керівник МОЗ у першому інтерв’ю на цій посаді заявляє про своє кредо — повернути довіру до вітчизняної медицини

  автор: Ярослав ТРАКАЛО  
04 января 2008

У Кабінеті Міністрів Юлії Тимошенко — чимало персон, які прийшли в уряд уперше, зокрема керівник МОЗ Василь Князевич. Це людина, яка опікувалася життям глави держави після його отруєння і курує групу медиків, котрі лікують Віктора Ющенка й сьогодні. Особа Князевича є не надто відомою навіть журналістам. Він переконаний, що це і на краще: людину потрібно оцінювати за вчинками.

Зі здоров’ям у Президента нині все гаразд 

- Василю Михайловичу, і все ж таки, ви, маєте намір бути політиком чи лікарем?

- Незважаючи на те, що справді деякий час був у політиці, завжди повертався до професійної діяльності. Я маю намір зробити політику в системі охорони здоров’я, яка згодом увіллється у загальнодержавну.

- А Президент легко погодився "відпустити" свого лікаря?

- Ситуація справді була пікантною, адже очолював службу колишнього "четвертого управління" і займався здоров’ям наших "достойників", які керують державою, в тому числі Президента. Відтак роздуми, чи приймати пропозицію піти на посаду міністра і чи зможу справитися з тими проблемами, які є в МОЗ, безперечно, були. Звісно, перед тим, як остаточно визріло рішення, я поїхав до Віктора Андрійовича. Він запевнив, що цілком підтримує мою кандидатуру.

- Ви і сьогодні опікуєтеся першою особою держави? Чи, принаймні, знаєте, наскільки Віктор Андрійович поправився після отруєння...

- Не можу сказати, що є лікарем глави держави, але досі курує групу лікарів, які опікуються станом його здоров’я. Це надзвичайно відповідальна робота, оскільки йдеться про замах на життя першої особи держави. Можу зазначити: здоров’я Президента значно поліпшилося. Так, ми пройшли дуже страшний період! Але, дякуючи Богу, зусиллям самого Віктора Ющенка і втручанню медицини, з ним уже все гаразд.

- А як же візити глави держави за кордон?

- Та не є таємницею, що в Європі технології в охоронній галузі поки що на голову вищі, ніж у нас! Переконаний: якщо після отруєння Віктора Ющенка ми не звернулися б до австрійських лікарів, тоді ще кандидат у президенти України просто б загинув! Нині в нас є чинний Президент, він у прекрасній фізичній формі й їздить за кордон лише для консультацій. А лікування проводиться винятково на базі нашої вітчизняної клініки і лише нашими фахівцями...

"Медицина на селі" — пріоритет міністерства

- То наскільки наша медицина є далекою від європейської, якщо Президент їздить для консультацій у Європу? Що ви, як міністр, успадкували?

- Знаєте, кожен міністр, перш ніж прийти на роботу, думає передусім, що залишить наступникам, і намагається щось позитивно змінити. Проте, на жаль, мусимо констатувати: на сьогодні система охорони здоров’я — у катастрофічному стані! І якщо ми прагнемо й надалі залишатися нацією, кількість населення якої зростає, хочемо бути здоровим народом, то повинні приділити системі охорони здоров’я велику увагу...

- Не секрет, що найгірше медичне забезпечення нині — в сільській місцевості. Як плануєте повернути лікарів у село?

- Програма "Медицина на селі" буде однією з пріоритетних у нашій діяльності. Адже третина населення України живе саме у селах, які практично вимирають. Віктор Ющенко особисто наголосив, що нині 300 сіл не мають медпунк­тів, не кажучи вже про амбулаторії, де нікому працювати. Спротив студентів під час намагання запровадження цієї програми вперше був абсолютно зрозумілим і виправданим, адже людина приїхала в Київ, закінчила інститут, побачила нові можливості, тому, звісно, вона не захоче їхати за двадцять гривень назад у село. А жорсткої системи, як при Радянському Союзі, коли відправляли примусово, нині немає. Та й соціальний стан села тоді був значно кращим. До речі, моя кар’єра теж починалася звідти, тому маю певний досвід. Якщо в місті зарплатня була 95 карбованців, а в село їхав — там 125. Було чимало й інших пільг. А різниця в 30 карбованців тоді була істотним стимулом. Нині справою номер один якраз і буде виконання програми реформ саме в сільській медицині. Буде дуже важко з фінансуванням. Йдеться про те, що, аби запрацювала програма "Медицина на селі", необхідно, щоб там лікар отримував найвищу офіційну заробітну плату — хоча б 2 500 гривень. Окрім того, він повинен мати службове житло, звісно, на період, поки працює там лікарем. Підписавши контракт, треба дати йому автомобіль і оснащення. Все це можна зробити за двома варіантами: повне державне забезпечення або приватна практика. Згодом буде вирішено, за якою саме схемою запрацює цей механізм, але надати ці можливості ми зобов’язані. Я не кажу про те, що матимемо результат, коли після прийняття усіх цих рішень на село масово поїдуть молоді люди. Проте, без сумніву, чимало тих, хто працює навіть у місті, побачивши належні для роботи умови, із задоволенням виїдуть в село.

Джерела фінансування тут можуть бути різними. Чимось зможе допомогти громада, а чимось — адміністрація. Приміром, те ж житло не обов’язково будувати. Є чимало будинків, які просто можна реконструювати. Попередня необхідна сума для програми "Медицина в селі" — 1 мільярд 300 мільйонів гривень. Але, впевнений, навіть її можна зробити значно меншою.

Страхова медицина може запрацювати через три роки

- У галузі є й інші нагальні проблеми, які слід терміново вирішувати. Зокрема, туберкульоз, СНІД, розповсюдження яких набуло епідемічних масштабів...

- Туберкульоз і СНІД — це справді стратегічно важливі проблеми. Якщо їх не здолати у себе вдома, про яку європейську перспективу може йтися? Адже нині в Україні тільки хворих на туберкульоз уже понад 600 тисяч. Утім щодо центрів боротьби з туберкульозом була і є чітка структура, яку просто треба наповнити. Правда, щодо СНІДу є занепокоєння, оскільки поки що 90 мільйонів гривень нам у бюджеті на наступний рік недодали. Але є домовленість упродовж першого кварталу переглянути всі програми і визначити пріоритетні напрямки.

- Наша медицина залишається безплатною лише на словах. На практиці ж — зовсім інакше. Як припинити побори в галузі?

- Ми задекларували перехід до страхової медицини. І маємо знайти важелі між пацієнтом та лікарем. Страхова медицина — це додатковий вантаж, який, можливо, і виведе частину грошей з тіні, але падає тягарем на плечі народу, адже вимагає сплачення внесків. Нині триває полеміка, який саме шлях необхідно обрати українцям: державний контроль і чіткі правила гри чи приватну медицину?

Якщо ми ухвалимо необхідні закони, то система реально може запрацювати років через три. Страхова медицина — не панацея, але варіантів і альтернативи немає. І час починати рухатися в цьому напрямі, чого, до слова, чекають медики. Адже медична галузь завжди вважалася елітною в будь-якій країні, а ми примудрилися перетворити її на головний біль. В очах суспільства ми перетворили медиків чи не в найбільших корупціонерів. Пора покінчити з цим!

- Як святкуватимете Різдво?

- Звичайно, зі своєю родиною, чого бажаю й усім читачам "УМ". На Різдво кожен, у кого ще є батьки, повинен обов’язково бути з ними. Бажаю всім з’їсти кутю, поколядувати. Нехай новий рік принесе усім оптимізму, посмішок, злагоди. Треба нам вчитися культури, бути добрішими один до одного, культурнішими, ввічливішими. Не хворійте і будьте здорові!


Василь Князевич народився 9 березня 1956 року в селі Терновиця Тисменецького району Івано-Франківської області. Закінчив Івано-Франківське медичне училище, потім — Івано-Франківський медичний інститут. Працював медбратом терапевтичного відділення франківської лікарні №1, фельдшером швидкої допомоги, лікарем-інтерном Центральної райлікарні міста Бучач, що на Тернопільщині. У 1985-1987 роках — головний лікар Яблунівського тубдиспансеру. У 1987-1992 — головний лікар Бучацького району. З 1992 по 1998 роки завідував відділом охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації. З 2000 року — головлікар Тернопільського обласного протитуберкульозного диспансеру, з 2002 року — головний лікар центральної поліклініки Деснянського району Києва. До квітня 2005 року — начальник управління охорони здоров’я Деснянської РДА столиці. Відтак по листопад 2006-го очолював медичне управління Державного управління справами, а з листопада 2006 року — заступник керівника Держуправління справами.

З 18 грудня 2007 року — міністр охорони здоров’я.

Кандидат медичних наук, Заслужений лікар України. Одружений, батько трьох дітей.

источник: umoloda.kiev.ua

© Информационный проект "Компромат.UA", 2007-2009. Все права защищены.
При использовании материалов ссылка на "Компромат.UA" обязательна.
Created by: © "Компания дизайн и интернет решений AB Design",
Powered by: © "Admin CMS", 2007-2009.