КОМПРОМАТ.UA
(http://compromat.ua/images/16/54818/index.html)


Скандал з Wikileaks. Або пошуки

Борис Тарасюк, Надзвичайний і Повноважний Посол, міністр закордонних справ України (1998-2000 роки, 2005-2007 роки), голова комітету ВР з питань європейської інтеграції, лідер НРУ  |  unian.net

Скандал з Wikileaks. Або пошуки "чорної кішки у темній кімнаті"...

  автор: Борис Тарасюк   
14 декабря 2010

Інформаційний витік у WikiLeaks — безсумнівно є дипломатичною катастрофою, що вже увійшла в історію. Удар "нижче пояса" такої сили завдав би шкоди будь-якій державі, тим більше — коли йдеться про одного з глобальних гравців, котрим є Сполучені Штати.

Більше того, подібно "ефекту доміно", рикошетом цей удар пройшовся й по інших державах, чию конфіденційну інформацію було оприлюднено з депеш американських дипломатів широкому загалу та поставило багатьох світових лідерів у делікатне становище. При цьому, цікаво спостерігати, як деякі з них відверто тішаться неочікуваному піару, в той час як інші нервово намагаються зберегти "хорошу міну при поганій грі".

Своє враження щодо цієї історії хотів би висловити з позиції кадрового дипломата, який пропрацював на дипломатичній службі більше 25 років. Варто наголосити, що оприлюднена інформація збиралася американськими дипломатами у законний спосіб і не є викривальною, сенсаційною і глобальною за своєю важливістю. Це не є розвідувальні дані, які здобуваються посольствами різних країн, у тому числі й Україною. Тому в даному випадку мова йде лише про верхівку інформаційного айсбергу.

У цій ситуації питання полягає в тому, кому це було вигідно і чи взагалі це не є збігом випадковостей, які в наш високотехнологічний вік привели до небажаного результату для США.

Відповідь на нього поки ще ніхто не має. Але з цього випадку необхідно зробити низку важливих висновків.

По-перше, у наш час інформація є не лише важливим ресурсом, але й зброєю. І ця зброя може завдати державі шкоди ані трохи не меншої, аніж ракетні війська чи авіація. Як з'ясувалось, навіть найпотужніші держави світу вразливі, коли йдеться про вторгнення в їхні інформаційні мережі та викрадення таємної інформації, загрозливої для безпеки держави.

Не дивно, що нова Стратегічна концепція НАТО, затверджена минулого місяця у Лісабоні, включила кібернетичні атаки, які можуть спричинити вторгнення до інформаційних ресурсів держав і організацій, до переліку головних загроз нового часу.

Цікаво те, що прогалину в інформаційні безпеці Сполучених Штатів щодо цього скандалу було виявлено не в Державному департаменті, який є міністерством закордонних справ США, а в їхньому міністерстві оборони.

Механізм, що існує в США стосовно передачі телеграм з посольств до Пентагону, дав збій, і через цю одну ненадійну ланку стався витік. Таким чином, через втручання американського військовослужбовця найнижчого рівня вся система не витримала "дитячої" перевірки на інформаційну безпеку.

По-друге, з оприлюднених документів ми бачимо, що американські дипломати, не зважаючи на численні закиди з боку різноманітних тоталітарних режимів та лівих організацій, завжди діяли у межах своїх повноважень, не порушуючи жодного пункту Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Інформація, передана ними, була зібрана виключно законними методами.

В свою чергу, держави, в яких оприлюднено цю інформацію, грубо порушили не лише Віденську конвенцію, але й елементарні етичні норми. Їх можна було б зрозуміти, якби в документах містилась інформація про порушення прав людини, втручання у внутрішні справи незалежних держав і таке інше — чого в діях дипломатичних співробітників США не мало місця.

Тому ми маємо справу зі звичайним інформаційним хуліганством, котре нагадує дії підлітків, які взялися розбирати знайдену воєнну міну просто на шкільному подвір'ї.

Як і підлітки, ці особи анітрохи не задумуються ані про практичну користь від своїх дій, ані про негативні наслідки для міжнародної політики. Чого тільки коштує інформація з сайту WikiLeaks, який оприлюднив телеграму Держдепу США, у якій перелічені стратегічні (!) об‘єкти, терористична атака на які може зачепити інтереси американської національної безпеки!

Список датований 2009-м роком. У переліку — об‘єкти енергетики, ядерні реактори, дамби, транспортні системи і багато інших структур. Навіть більше, у телеграмі також йшлося про Ормузську протоку, яка була об‘єктом танкерної війни між Іраном таІраком у1980-му. Ізраїльський військовий завод компанії "Рафаэль" теж у списку.

Таким чином, завдяки WikiLeaks терористи отримали детальний перелік потенційних мішеней у всьому світі.

По-третє, власне, вплив на міжнародну політику. Навряд чи це може призвести до міжнародних катаклізмів, на стан війни та миру між державами, та й загалом на міжнародні відносини. Хоча, безсумнівно, основні події тут відбуватимуться не на очах широкої громадськості.

Звісно, буде (вже є!) низка гучних популістських заяв, спричинених інформацією з WikiLeaks, проте основний наслідок — це конкретні практичні висновки, котрі зробили політичні діячі з "розкритих карт" американської дипломатії. Рівень довіри до безпеки інформації, яку отримують з різних джерел США, значно впав. Це зменшить можливості дипломатичної служби США по збору інформації законним шляхом.

На мою думку, основним висновком з цієї історії є те, що кожен сучасний політик повинен усвідомлювати: в інформаційному світі "шила не втаїш", адже твої негідні дії завжди будуть викриті для публічного огляду.

Зрештою, найкраща оборона перед інформаційними диверсіями — щоб твої слова ніколи не розходилися з вчинками.

10.12.2010

источник: pravda.com.ua

© Информационный проект "Компромат.UA", 2007-2009. Все права защищены.
При использовании материалов ссылка на "Компромат.UA" обязательна.
Created by: © "Компания дизайн и интернет решений AB Design",
Powered by: © "Admin CMS", 2007-2009.